Олена Ярославівна недавно залишила роботу. Хоч вона була пенсійного віку, але досі працювала. Син з дочкою, які ніяк не могли дати собі раду в житті, не давали їй спокійно дихнути. У сина був несплачений кредит за автомобіль. Якби мама допомогла йому швидко все сплатити, то дочка нарешті мала б змогу обміняти свою двокімнатну квартиру на більш простору та нову. І знову діти чекали допомоги від мами. Олена Ярославівна й так працювала шість років після пенсії. Останнім часом діти не просили в неї допомоги, тож жінці вдалося заощадити трохи грошей.
Вона нарешті наважилася звільнитися та пожити у своє задоволення. Їй хотілося подорожувати. А після, якщо вистачить грошей, ще й хотіла б поїхати за кордон. В Італію. Ех, мрії. Олена Ярославівна вирішила покликати дітей, щоб відсвяткувати вихід на заслужений відпочинок. Коли проголошували тост, донька мовила:
– Нарешті ви, мамо, вдома. Тепер будете онуків бавити. У вас вдосталь вільного часу. Когось у школу, когось в дитячий садок. А ми в цей час робитимемо свої справи. Та й тобі нудно не буде, щодня бачитимеш онуків, і нам добре буде.
Такого Олена Ярославівна не очікувала. Вона, звісно, не проти провести час з онуками, коли в їхніх батьків справи. Але займатися з ними постійно не готова. Це занадто. Їх у неї аж п’ятеро. Тим паче всі вони зі своїм характером: вередливі та вперті. Батьки самі ледве дають собі раду. А що зробить Олена Ярославівна? Правда син став на захист мами, сказавши сестрі, що не потрібно все скидати на матір. Жінка мріяла зовсім про інший відпочинок.
Олена Ярославівна мріє щодня спокійно прокидатися, пити каву, нікуди не поспішаючи, гуляти парком. А не бігати з онуками від ранку й до ночі.