Ольга та Дмитро ходили в органи опіки, як на роботу. Вже з кожним співробітником познайомилися, а все тому, що вони хотіли всиновити дитину. Але вони хотіли не яку-небудь, а немовля, якому не було б більше як місяць, тому очікували маму, яка відмовиться від своєї дитини. Раніше ця пара постійно чула від знайомих, що у пологових відмовляються від дітей, але от зараз вони забрали всі необхідні документи, а ніхто так і не відмовився.
Молода пара вже хотіла опустити руки й шукати дитину старше, але одного дня їм зателефонували з пологового будинку. Ситуація трапилась неоднозначна. Мама народила двійнят – хлопчика та дівчинку. Першого вона погодилась забрати, а від другої написала відмову. Ольга сумнівалась чи варто брати дівчинку і розлучати її з братом, хоча це вже й зробила їх рідна матір. А Дмитро був переконаний, що не має чого чекати, їм випав шанс і ним потрібно скористатися.
Донечку назвали Олесею і молода пара не могла нарадіти дівчинці, а головне, що вона була здоровою і нормально розвивалась. А ще через три тижні органи опіки знову зателефонували парі й повідомила, що та ж матір тепер написала відмову і на сина. Звісно, пара ж відразу погодилась забрати хлопчика до себе. От тепер і Ольгине серце було на місці, адже не довелось їм розлучати братика і сестричку.
Ольга та Дмитро прийняли рішення переїхати в інше місто, аби злі язики раніше часу не розповіли дітям, що вони не рідні. Хіба ж у когось повернеться язик назвати їх не рідними, коли вони так сильно полюбили діток та прикипіли до них? То ту, що своїх кровинок віддала так не можна назвати, а їх можна!