Зі своїм чоловіком я прожила у шлюбі двадцять сім років. Між нами ніколи не виникало якихось непорозумінь чи скандалів. Ростили єдиного сина Олега, який закінчив школу та готувався вступати у військовий ліцей. Загалом, ми, як усі, жили в злагоді та любові.
Але одного дня все пішло шкереберть. Мій чоловік прокинувся й почав збирати свої речі. Зазвичай він починав свій день із чашки кави на балконі, але не цього разу. Він спокійно сказав, що знайшов іншу жінку та йде від мене. А ще в них скоро народиться дитина. Наш син вже дорослий, тож жити разом заради дитини сенсу немає.
Чоловік запропонував розділити майно. Автомобіль дістався йому, хотів ще розділити квартиру, але це було вже занадто. А як же наш спільний син та його майбутнє? Син був вражений вчинком батька, для нього він завжди був ідеалом сильного та вихованого чоловіка, а тут таке. У сина починався важливий період у житті, і йому, як ніколи, потрібна була опора та мудре батьківське слово. Але хто знав, що все так обернеться.
Минув час. Я не забороняла синові спілкуватися з татом, але він сам не хотів бачити його. Хлопець пішов навчатися, вдома з’являвся нечасто. Колишнього я час від часу бачила в місті, однак вдавала, що ми чужі. Він гуляв зі своєю новою дружиною та сином. І мушу сказати, на їхніх обличчях не було радості. Хоч мене все одно бентежили зустрічі з ними.
Син закінчив навчання та з лютого став до лав захисників Вітчизни. Він не спішив одружуватися, тому що вже мав невдалий досвід стосунків з дівчиною. Так я залишилася зовсім одна. Відчувала незрозумілу тривогу та самотність. В той момент зрозуміла, як мені не вистачає моїх чоловіків. Відтоді я жила одними спогадами про наше колись хороше сімейне життя.
А якось в мої двері подзвонили. Я відчинила та побачила перед собою свого колишнього з маленьким хлопчиком. Чоловік виглядав нещасливим та розбитим. Вирішила впустити їх в дім. Зробила теплого чаю, поставила вечерю. Хлопчик виявився дуже активним та вередливим, він не міг всидіти на місці. Тоді чоловік першим почав розмову. Він сказав, що його жінка привела в дім іншого, а їх виставила за двері. Їй не потрібен ні чоловік, ні син. А коли його звільнити з роботи, грошей вдома не стало, жінка одразу про це сказала.
Чесно признатися, я досі любила свого колишнього. Мені невимовно хотілося його обняти. Всі найкращі моменти нашого життя одразу згадалися. Він почав просити в мене вибачення. На колінах. Це виглядало дуже жалюгідно. Мені було важко знову давати йому шанс, але я вирішила все пробачити.
Тепер я мама двох синів. Мій чоловік найкращий батько. Після цього наш старший син зателефонував батькові, вони помирилися. Тепер ми обоє чекаємо його повернення додому. Життя в сім’ї нелегке, але якщо є любов, то можна подолати все на світі. Тепер я знову по-справжньому щаслива…