Так сталося, що моя невістка Оксана та син Михайло живуть у нашій з дружиною квартирі. Молода пара прийняла
Олена почала працювати в невеликій компанії після закінчення університету. Вона працювала дуже багато
Анна та Павло, щасливі батьки десятирічної Єви, з нетерпінням чекали народження їхньої другої дитини.
Марина стояла в церкві, її очі наповнювалися сльозами, коли вона дивилася, як її дочка Іра йде до вівтаря.
– Сергію, тобі канапки робити з авокадо чи огірками? – спитала Тетяна, заглядаючи в спальню.
– Ілоно, пробач, але мені вже пора… – Вона телефонувала? Їдь, я розумію. Звикла…
– Ти мізинця мого не вартуєш, – сказала Дарина та метушилася по хаті. Вона збирала свої речі. –
– Ніби нічого такого не робив, а втомився за день, – сказав Павло, сівши у крісло, –
Робочий день вже давно закінчився, а Зеновій Ігорович так і сидів у своєму кабінеті. Думки про сина не
– О, кого я бачу! – з посмішкою мовив Дмитро, зустрівши свою колишню. Вона аж здригнувся.
– Нам треба з тобою поговорити – промовила Марина, пильно заглядаючи в очі чоловіка – Я не знаю
– Я тобі цього не пробачу! Навіть не надійся! – чувся крик у слід дівчини. Прокинулась пара уже
– Мій Петро вже і візок купив, і пеленальний столик. Ми до народження дитини нічого не купляли, –
– Ну перестань плакати. Твоє від тебе не втече. А якщо і втече – значить не твоє було, –
– Петре, а це чий конверт, – поцікавилась Ганна у свого нареченого. – Який? –
– Доки я тут відпахую по 10 годин, вона вдома відлежується! От би місцями помінятися!
– Все, я йду! – крикнув наостанок Богдан й закрив двері. Таня тим часом лише потягувалась у ліжку.
Сталась ця подія на день народженні в одного з наших колег – Максима. Йому було 40 років і це збіглось
Ранок неділі у нас розпочався по-особливому – сваркою! – Де мій мед? – кричав Микола з кухні так
– Ну говори, що там в тебе сталося. Не спроста ж ти прийшла? – поцікавилась бабця, пильно
– Давай, іди до своєї Наталки. Хай вона тобі їсти готує, пере. Якщо тобі мамі на подарунок грошей шкода.
Оксана Василівна вирішила якось зробити добре діло. Позбирала всі речі, які лежали без діла.
– У жодному разі не думай знайомити свого хлопця з подругами, – говорила онуці бабуся.
– Андрію, ходи їсти. Андрій неохоче пішов на кухню. А куди спішити, якщо вечеря не віщує нічого доброго.
Ця історія трапилася кілька років тому. Настало довгоочікуване літо. Ми з дружиною вирішили з’