Недавно мені виповнилося 37 років. Ми з чоловіком виховуємо двох дітей. Старший син саме закінчує навчання
Марія Іванівна була дуже обурена. Вона й сама була готова все розповісти, тільки зачепи її.
Ось уже п’ятий рік, як я живу в Італії. Тут у нас зав’язалися хороші стосунки з нашими сусідами.
– Любо, ти огірки зібрала? А перець? Закрутки коли збираєшся робити? – Мамо, зроблю я все. –
– Сергію, а чого у вас відчинено? Агов, синку, ти де? Чому мене ніхто не зустрічає? Та що ж це таке?
– Не можу так більше! Набридло! – крикнув Степан, відсунувши тарілку. – Огидно дивитися
– А Євгенія заміж виходить, – ще з порога поділилася звісткою Тетяна. – Я за неї радий, –
– Іванко, – пролунав голос свекрухи. Іванка, яка в той час розмовляла по телефону, аж здригнулась. –
– Мамо, ти чого сама на ґанку сидиш? Ходи до нас, чай будемо пити? Вже вечоріє. –
Люба сиділа на лаві біля будинку, гріючись під променями жовтневого сонця. Вона на хвилину заплющила очі.
Віта стояла на порозі, міцно тримаючи Олега за руку. В її очах був страх, а ноги трусилися. –
– Ой, мамо, ти знову рибу смажиш, – сказала Софія, заглянувши на кухню. –
– Мамо, та він тобі в сини годиться! – говорила донька Людмилі. Про те, що її 41-річна мама
– Мамо, Ярослав зробив мені пропозицію, – з радісними криками забігла Віра, –
– Любий, а ти не запізнишся? – сказала Інна до свого чоловіка, котрий сидів у телефоні.
– Наталю, подумай добре. Може нам і не варто р03лyчaтucя, – просив благальним голосом Володимир, –
– Донечко, вас чекати в неділю? – поцікавилася я в доньки. – Ну звісно, –
Потрібного автобуса так і не було. Марія, вже втративши будь-які надії, відійшла від зупинки та вирішила
Кілька років тому мій товариш Сергій одружився. Мушу сказати, він довго тримався, адже Сергію вже тридцять три.
– Чому ви вирішили p03лyчuтucя? – запитала свекруха таким тоном, ніби мала на це право.
Антон прокинувся у напрочуд хорошому настрої. Чи то погода за вікном цьому сприяла, чи вихідний день
– О здрастуйте, милі жіночки? Про що пліткуємо? Суньтеся, я новини послухаю. По телевізору точно
– Добрий день. – Добрий день. Це Богдана? – Богдана це моя мама. А мене звати Софія.
– Забрали мого Остапа, повели, – голосила Дячиха на всю вулицю. Сусіди збіглись на її галас
У моєї мами є подруга, звати її Ліза. Недавно вона таке утнула, що я досі здивована. Тітка Ліза здала