Після нашого весілля нам із чоловіком довелось жити зі свекрухою. Допоки молодший брат мого чоловіка служив в армії, тому ми поселились у його кімнаті. Коли ми тільки закінчили навчання в університет, ми відразу ж одружились, влаштувались на роботу, хоч моя зарплата не була дуже високою, мій чоловік заробляв більше.
Родом я із села, і це завжди давало повід свекрусі мене у цьому дорікнути й обізвати «селючкою». Але мій чоловік вставав мені на захист.
Ладно те, що свекруха не любила мене, але вона й не любила свого сина. Вона ніколи не займалась вихованням Сергія, коли вона розлучилась зі своїм чоловіком, то відразу ж відправила сина на виховання до баби з дідом. Їй було ніколи займатись вихованням Сергія оскільки вона хотіла влаштувати своє особисте життя. Коли вона вийшла заміж знову, і завагітніла вдруге, то про свого першого сина взагалі забула. Загалом, життям сина вона не цікавилась поки він все дитинство проводив із бабусею і дідусем.
Свого молодшого сина Романа вона страшенно любила. Коли ми лише до неї переїхали жити, то свекруха відразу попередила нас про те, що як тільки Роман повернеться з армії то щоб ми відразу звільнили йому його кімнату. Я чекала його повернення. Я була вагітна і мене дуже мучила нудота, а ще свекруха спокійно дихнути не давала, всі домашні справи виконувала я, свекруха бачила як мені тяжко, але вона не припиняла перекладати усі обов’язки на мене.
Коли її молодший син повернувся з армії, то ми переїхали до орендованої квартири. Мені відразу стало спокійно, бо свекруха більше не навідувалась до нас, я могла приділити час собі.
Роман почав вживати спиртне, постійно вів розгульне життя, щодня приводив додому різних дівчат. Одного разу привів вагітну дівчину і заявив, що він жениться. Ця вагітна дівчина страшенно любила випити й покурити цигарку, фанатка шкідливих звичок, скажемо так.
Тут і змінилось життя свекрухи, почалась чорна смуга. Наче свекрусі все вертається бумерангом, адже спочатку свекруха не давала спокійно мені дихнути, так тепер невістка знущається з неї. Бувало й таке, що й бійки були, так відразу дзвонили моєму чоловікові, щоб він розборонив їх.
Через п’ять років ми купили своє власне житло. Життя змінилось наче на казку. Я завагітніла вдруге, зі свекрухою ми ніякі контакти не підтримали, хоч чоловікові через це тяжко.
Через рік свекруха почала сильно хворіти. Одного дня чоловік вирішив забрати свою маму до нас. Він хотів аби старі образи залишились в минулому. Друга невістка трохи доглядала за свекрухою, тепер начебто моя черга. Я не могла забути все те, що вона мені говорила і як поводилась зі мною, тому я повідомила чоловікові, що я не хочу бачити її в нашому домі.
Тому вирішили із чоловіком, що завеземо її у село до рідної сестри. Так вона там і залишилась жити, на відстані від дітей і онуків.
Так от яка суть і мораль цієї історії: ставтесь до своїх дітей так, як хочете, щоб вони ставились до вас в старості. Хоч я й не була для неї рідною людиною, але заслуговую на повагу.