Марія завжди була гордою та самостійною жінкою. Вона не скаржилася на життя, ні в кого не просила грошей та допомоги. Після одруження вони з чоловіком орендували житло. Було нелегко перший час, адже все доводилося робити власними зусиллями. У побуті не вистачало елементарних речей: то посуду, то меблів, то побутової техніки. Їм часто доводилося економити на речах. Про поїздки кудись чи відпочинок і мови не йшло.
А з появою дітей стало ще важче. Дитячий одяг, харчування, памперси, візити до лікаря, недоспані ночі. Втім, Марія ніколи не опускала рук та завжди знаходила вихід із будь-яких ситуацій. Невимовне горе постукало в їх дім, коли помер чоловік Марії. Жінка залишилася одна зі своїми проблемами та маленькими дітьми на руках.
Однак у неї навіть не було думок здатися. Власними зусиллями Марія виховала двох розумних, реалізованих людей. Одному Богу відомо, як це все далося їй.
Якось Марія вирішила розповісти дітям історію свого нелегкого життя.
– Пригадую, як я залишилася одна з малими дітьми на руках. Батько ваш помер, грошей не вистачало. Я не мала від кого чекати допомогти. І хоч рідні могли мені допомогти, втім я не стала просити допомоги. Вирішила зі всім справлятися сама.
Осінню швидко похолодало. В кінці жовтня вдарили перші приморозки, я ж не встигла придбати собі зимову куртку та взуття. Для мене на першому місці завжди були ви. Я купила вам все необхідне, а про себе не думала. Тягла на себе кілька шарів одягу, зверху накидувала осінню курточку та бігла на роботу. Я не думала про те, що можу захворіти чи ще щось.
– Мамо, ти в нас, звісно, молодець. Ми до кінця життя будемо тобі вдячні за те, що ти нас виростила та поставила на ноги. Якби ми знали, скільки пішло твого здоров’я та сил. Ніхто ж не заставляв тебе сидіти з простягнутою рукою, але ти ж могла попросити допомоги в рідних. Так, ми були ситі. Але, як і всі, хотіли цукерок та іграшок. Невже це принесло б труднощі бабусі та дідусеві? Вони б точно не збідніли на декілька гривень, якби знали, що ми потребуємо їх допомоги, – говорила старша дочка матері.
Зараз всі дорікають Марії та засуджують її поведінку. Ніхто з рідних і гадки не мав, що вона знаходилася в такому важкому становищі. Адже з вигляду її діти були гарно одягнені та щасливі. Та й звідки вони могли про це знати. Марія ніколи не скаржилася. Якби ж знали… обов’язково допомогли б продуктами чи іграшками.
Марія переконана, що вчинила правильно. З її слів, краще зберегти свою гордість, аніж простягнути руку. Можливо хтось би навпаки радів сторонній допомозі, а для інших це може бути приниженням. Тому Марія переконана – краще незнання правди, аніж осуд.
Діти так і не зрозуміли позиції Марії. Просити допомоги – не соромно. Тут у кожного власна думка.