Коли баба Уляна захворіла, то виявила, що в неї не залишилося жодного шматка хліба. Вона довго думала, як би то попросити сусідів про допомогу, щоб ті сходили в магазин та купили їй хліба. А згодом вирішила, що краще їстиме суп без нього, аніж в когось проситиме допомоги. Якось переб’ється й без хліба.
На правду, в її житті таке трапилося вперше. Вона часто хворіла. І останнім часом навіть не могла самотужки дійти до магазину. Якось бабця попросила свою сусідку сходити по цукор та сметану. З сусідкою баба Уляна говорила ще зранку. Увесь день вона чекала, щоб часом не пропустити стукіт у двері чи дзвінок. Спочатку хотіла сама сходити до сусідки та запитати, але бабця була дуже слабка, навіть з ліжка було важко підвестись. Лише наступного дня під обід сусідка принесла їй продукти. За цей час баба Уляна виявила, що вона цілком нормально може прожити й без цих продуктів. З того часу вона багато чого зрозуміла.
Так старенька вирішила відчути себе сильною та незалежною. Вона намагалася жити без допомоги сторонніх. Такий спосіб життя з часом значно полегшив їй життя. Виходить, від деяких речей таки можна відмовитись.
Минулого місяця в бабці вкрали гаманець. Там була вся її пенсія. За те, що вона мала в хаті, бабця купила собі борошна, гречки, макаронів та цукру. Звісно, старенька могла зателефонувати дітям та попросити про допомогу, але вона б порушила свій стиль життя. Так увесь місяць бабця Уляна їла лише те, що мала. Пекла собі тістечка, варила макарони. Один пакетик чаю навчилася заварювати по кілька разів. Таким чином його на довше вистачало.
Діти хвилювалися, чому ж їх матір так раптово похудала, їх хвилювало її здоров’я та зовнішній вигляд. Але навіть тоді бабуся не стала просити в них допомоги, щоб не бути зайвим тягарем. На думку бабці, краще тихо доживати свій вік, аніж бути комусь винною.
Так вона стала жити не лише на старість. Ще молодою жінка дотримувалася цього правила. І дітей своїх навчала. Не варто просити допомоги, щоб потім бути комусь винною все життя.
А що ви скажете про такий принцип життя?