Петро з Аліною домовилися, що сьогодні вечерю готує він. В Аліни сьогодні чимало справ на роботі, потрібно здати важливий звіт, тож швидше восьмої вона додому ніяк не повернеться. Петро вже о п’ятій буде вдома. Йому зовсім не важко готувати для них вечерю, тим паче він хоче зробити дружині приємно.
Чоловік увесь день думав, чим би здивувати Аліну. Адже в нього немає особливих кулінарних здібностей.
Але якщо пообіцяв, то треба виконувати. Так вже заведено у їхній сім’ї – завжди дотримуватися свого слова.
О четвертій зателефонувала Аліна, говорила, що прийде… Але буде не одна. Тоді Петро задумався.
Якщо не одна, мабуть, потрібно щось приготувати…Тільки що? Увесь обід він переглядав різні рецепти в Інтернеті. Що не читав – розумів, що це не для нього. Петро зовсім не вміє готувати. Завжди до цього готуванням страв займалася дружина. Щось смачне вимагає чимало часу та зусиль. А потім він сказав собі – нічого думати, вистачить того, що є в холодильнику. Щоправда, незручно, адже він знав про прихід гостей і нічого не приготував.
Після роботи Петро спішив додому. Він вже знає, що приготує. Салат та запече картоплю з м’ясом. До чаю купить печиво, яке так полюбляє його дружина. Прийшов додому, а там безлад. Всі його речі порозкидані. Петро швидко взявся за прибирання, навіть повитирав пил на полицях та помив підлогу. У квартирі стало чисто, аж самому приємно дивитися. Нарешті можна взятися за готування. Але він знову побачив пил на полицях. Взяв ганчірку та протер.
Тоді Петро задумався. Його дружина кожного дня щось робить. Прибирає, складає, прасує. Інколи аж набридає цим. Але тільки вона появляється вдома, у хаті стає затишно та чисто. Петро жодного разу не задумувався, стільки сил та часу витрачає його дружина на прибирання. Він ще злився, коли вона крутилася перед його очима та заважала дивитися футбол. Прибирання закінчено, пора готувати вечерю. Залишилося зовсім небагато часу.
Петро встиг до приходу Аліни. Він подзвонив та запитав, чи треба її забрати. Вона чекатиме його на зупинці. Петро одягнувся та пішов. У голові промайнула думка, дружина все одно йде не одна, то навіщо по неї виходити? Аліна чекала на нього, у руках її була коробка. Петро привітався, і вже хотів поцікавитися у дружини, де гості, як Аліна його випередила.
– А я не сама. Це Нікі. Це я її назвала так. Коли ми зі співробітниками ішли на обід, кошеня стояло та жалібно нявкало. Я не могла стриматися і забрала його. Ти ж не проти, якщо воно житиме з нами.
– Звісно, не проти.
Коли зайшли в дім, Аліна була приємно здивована. Обернулася, глянула на Петра та сказала:
– Дякую тобі, коханий. А чим це так смачно пахне?
Петро зрадів, що йому вдалося зробити їй приємно. Він провів Аліну на кухню. Виходить, вони сьогодні вечеряють удвох. Петро пообіцяв собі, що відтепер він складатиме свої речі на місця. А ще у всьому допомагатиме дружині. Аліна з любов’ю дивилася на свого чоловіка. Вона його справді кохає та цінує його старання. Аліна обов’язково скаже йому про це, коли вони лягатимуть в ліжко.
А задоволена Нікі крутилася та муркотіла біля Аліни та Петра.