Останнім часом Олександра Антонівна стала хвилюватися, чи не занадто ж0pcт0k0 вона вчинила зі своєю дочкою? Адже це через неї вони з Тарасом p03лyчuлucя.
Олександрі Антонівні було дуже соромно за свою дочку. На шостому місяці вагітності Надія сказала, що кохає іншого, а ще вона носить під серцем його дитину. Тарас не став влаштовувати скандал, йому було шкода майбутньої дитини. Минуло чотири роки, як в Надії нова сім’я. Вона живе спокійним життям. Але після цього втратила зв’язок з матір’ю. І ось в чому причина.
Тарас одразу припав до душі Олександрі Антонівні, він ввічливий, любив Надію. Але жінка від початку їх сімейного життя зраджувала чоловікові. Вона щоразу вигадувала різні історії: то на роботі затримали, то подругу потрібно було розрадити, то в салоні краси була. Тарас сліпо їй вірив. Дізнавшись про коханця, чоловік не став довгого думати. Зібрав речі дружини та відвіз її до того чоловіка. Олександра Антонівна не могла вплинути на доньку.
Надія старалася зробити так, щоб Олександра Антонівна та її новий чоловік поріднилися. Вона навіть привела його до мами познайомитися. Але мама не могла сприйняти Зеновія і трималася від нього осторонь. Навіть онучку, яка народилася в них, Олександра Антонівна не могла прийняти. Коли вона дивилася на дівчинку, то одразу згадувала сумні очі Тараса і ганебний вчинок доньки.
Пізніше Олександра Антонівна зрозуміла, що дитина ні в чому не винна, і стала ставитися до неї, як до рідної онуки. Але стосунки із новим зятем не змінилися. Відтоді якщо Надія і приїжджала до мами, то тільки з донькою. Зеновія Олександра Антонівна і в очі бачити не бажала. Це через нього зіпсувалася сім’я дочки.
Олександра Антонівна глибоко в душі все ще надіялася, що Тарас та Надія таки помиряться. Вона вважала колишнього зятя доброю людиною, він точно прийняв би чужу дитину. Тим паче її онука напрочуд вихована та мила дівчинка. Але цього не трапилося.
На свята Надія з сім’єю захотіла приїхати до батьків у гості. Олександра Антонівна дуже цьому зраділа. Але сказала, щоб дочка приїжджала без свого чоловіка. Надія відмовилася. Тоді Олександра Антонівна вирішила запросити в гості Тараса.
За столом вона натякнула Тарасу, що була б рада, якби вони з Надією знову були разом. Тарас відповів, що все в минулому і їм ніколи не бути разом. Вони дорослі люди, у кожного своє життя.
Олександра Антонівна призналася зятеві, ніби відчуває свою провину в тому, що сталося між Надією та ним. Колишній зять поспішив її заспокоїти. У житті всяке буває, потрібно знайти сили жити далі.
Зрозумівши, що вже нічого не зміниш, Олександра Антонівна побажала Тарасові знайти своє щастя. Минув час. У них досі хороші стосунки, а от свого теперішнього зятя Олександра Антонівна так і не прийняла.
Хто міг знати, що зять може стати ближчим, аніж рідна дочка.