З Василем ми познайомилися на дні народженні нашого спільного друга. Я одразу помітила, як він кидає на мене свої погляди. Мені була приємна увага в мою сторону. Ми з ним таки познайомилися. Увесь вечір ми спілкувалися, а коли прийшов час розходитися, то я залишила Василеві свій номер. Домовилися зустрітися знову та продовжити наше з ним знайомство. Минуло два дні. Василь зателефонував до мене з пропозицією зустрітися в місцевому кафе за чашечкою кави. Я одразу погодилася, адже також відчувала до нього симпатію.
На побачення Василь прийшов в офіційному костюмі та з букетом квітів. Для мене це стало приємною несподіванкою. Я ще раз переконалася, який він галантний та красивий хлопець. Час з ним пролетів дуже швидко. Ми розмовляли абсолютно про все, нам було добре одне з одним.
Після тої зустрічі ми продовжили спілкування. Василь робив мені дорогі подарунки, приносив квіти. Ми відчували симпатію одне до одного, тож через певний час він запропонував мені зустрічатися. Я погодилася. Нам було добре проводити час удвох, тому Василь запропонував мені переїхати до нього жити. Я без роздумів погодилася, і вже наступного дня зібрала свої речі та переїхала до Василя.
Хлопець жив в однокімнатній квартирі. Це мене трохи засмутило, адже досі я звикла жити сама. Я любила в тиші подивитися фільм та прочитати книгу. А тут біля мене постійно був він. Згодом я трохи освоїлася, розклала свої речі, прибрала у квартирі, і мої сумніви відійшли на другий план.
Переїхала я у п’ятницю, щоб на вихідних мати змогу спокійно все розкласти. А вже зранку наступного дня мене розбудив Василь. Він тримав у руках телефон. Телефонувала його мама, хотіла зі мною поговорити.
Я ще ледь розплющила очі. Чого це їй захотілося говорити зі мною, так ще й у суботу зранку. Все-таки я взяла слухавку. По той бік телефону почула незнайомий голос. Якась жінка підвищеним тоном запитувала в мене, чому я досі сплю та не готую сніданок її синові. Я була просто вражена. Та ще більше мене здивувала реакція Василя. Для нього слова мами не стали чимось дивним. Тоді я й зрозуміла, що для нього це нормально.
Я вдала, ніби нічого не трапилося. І просто попросила Василя сходити в магазин по продукти. Я написала хлопцеві список необхідного. Він взяв його та пішов. А я сама тим часом швидко стала збирати свої речі. Я навмисне вказала у списку продукти, які не так легко знайти, щоб таким чином у мене було трохи більше часу на збори. Зібравши всі речі, я викликала таксі та поїхала додому.
За двадцять хвилин Василь зателефонував до мене. Я не стала брати слухавку. Коли він зрозумів, що я не збираюся відповідати на його дзвінки, хлопець написав мені повідомлення зі словами: “Ти куди поділася?” На той час я вже лежала на ліжку у своїй квартирі. Він ще кілька днів телефонував та писав повідомлення, але я ігнорувала їх. Згодом, здається, Василь все зрозумів та перестав дзвонити. Він дав мені спокій.
Коли я розповіла про цю історію подрузі, вона не могла зрозуміти, чому я так і не залишилася в нього жити, мовляв, кожного можна змінити. Він непоганий хлопець, ще й має власну квартиру. А я думаю, ніякі квартири та риси характеру не допоможуть, якщо його матір буде пхати свого носа в наші стосунки.