Ми з братом успадкували бабусину квартиру. Своє житло вона заповіла нам обом, тож після її cmepтi ми з братом стали повноцінними спадкоємцями рівних частин. Оскільки я п’ять років навчалася в університеті, брат жив у тій квартирі. А три роки тому він сказав, що планує їхати за кордон. Фірма, на котрій він працював, відкрила філіал у Німеччині, тож там потрібні були люди для обміну досвідом.
Владислав одразу погодився на цю пропозицію. Але залишалося питання квартири. Ми з братом вирішили зустрітися в кафе та обговорити це питання. Планували вибрати найкращий варіант. Брат запропонував продати житло та поділити гроші навпіл. Але я розуміла, що для мене це не вигідно.
Молодій дівчині важко так зразу назбирати гроші на власне житло. А оскільки брат хотів владнати це питання якнайшвидше, за терміновість довелося б скидати ціну.
Можливо, для нього немає відчутної різниці, а мені все ж важливо не втрачати свої гроші.
Ми посварилися. Владислав одразу попередив мене, що за два тижні відлітає, тож часу на роздуми не залишалося. Тоді я пообіцяла братові за певний час сплатити йому половину суми за житло. На цьому ми і розійшлись. Мені довелося позичити чималу суму грошей у друзів та знайомих. Прийшлось добре попотіти, щоб знайти гроші в якнайкоротші терміни.
Минув час, я вийшла заміж та народила дітей. У цій квартирі ми зробили хороший ремонт. Аж раптом зателефонував брат, сказавши, що повертається, тож я повинна звільнити йому кімнату.
Я про все розповіла чоловіку. І нам, чесно кажучи, незрозумілі претензії брата. Я давно оплатила його частину. Невже він забув про це? Філіал, де працював брат, закрили, тож він повернувся в Україну, бо втратив роботу. Я не можу залишитися байдужою до рідного брата, тому запропонувала йому певний час пожити в нас. Поки він не знайде собі житло та роботу.
Але Владислав не оцінив мою доброту. Сказав, що цю квартиру баба заповіла нам, тож вона по праву належить обом. Але мій чоловік одразу сказав – брата треба поставити на місце і пояснити йому, що це наша квартира.