Моя сестра вийшла заміж чотири роки тому і зараз є матір’ю трирічного хлопчика, для якого я і тітка, і хресна. У свої 23 роки я навчаюся в університеті й працюю, що робить мої вільні дні рідкісними та дорогоцінними. Балансувати між усім може бути складно, але я роблю все можливе, щоб знайти час для моїх друзів і сім’ї. З іншого боку, моя сестра, мати чарівного Бориса, наразі не працює. Попри це, вона проводить багато часу в салонах, що мене дивує, оскільки її чоловік надовго виїжджає у відрядження.
Одного разу моя сестра попросила мене про допомогу, оскільки у неї була зустріч у салоні й вона не могла забрати Бориса з дитячого садка. Я погодилася допомогти, оскільки того вечора після університету мала трохи вільного часу. Через тиждень її чоловік повернувся з відрядження, і вона знову попросила про допомогу, сказавши, що вони хочуть побути наодинці. Я погодилася посидіти з Борисом до 20:00. Однак, коли я намагався зв’язатися з ними пізніше, ніхто не відповідав на мої дзвінки та повідомлення. Борис зі сльозами на очах чекав на батьків. Зрештою, вони повернулися опівночі, здавалося, веселі після вечірньої прогулянки.
Але на цьому історія не закінчилася. Через кілька днів вони подзвонили знову, цього разу хотіли відсвяткувати день народження сестри її чоловіка. Вони запитали, чи можу я ще раз приглянути за Борисом, оскільки, на їхню думку, йому буде нецікаво на вечірці, оскільки там будуть старші діти. Я чітко окреслила свої межі, пояснивши, що хоч я і рада за них, але маю і своє особисте життя, про яке треба дбати. Я нагадала сестрі, що вона є матір’ю і несе відповідальність за свою дитину, а мені потрібно зосередитися на навчанні та роботі. Я запропонувала їй взяти Бориса з собою на день народження, де будуть інші діти, щоб скласти йому компанію. Вона не сприйняла це добре і навіть образилася. Я вирішила звернутися за підтримкою до нашої мами, яка зробила їй зауваження, що вона занадто покладається на мене і не бере на себе відповідальність за власну дитину.
Моя сестра досі вдома і, здається, намагається нав’язати мені свої обов’язки. Однак я твердо стою на своєму, стверджуючи, що у мене є власне життя, і вона повинна сама піклуватися про свого сина.
