Хто міг подумати, що у свої двадцять два я стану старшою сестрою. Почну з того, що п’ять місяців тому я з мамою переїхали сюди з Одеси. Події в Україні змусили нас покинути навчання та роботу. Тут ми почуваємо себе значно краще. Хоча я дуже сумую за своїм домом. А от моя мама часу дарма не гаяла.
Одразу після приїзду вона познайомилася з хлопцем майже мого віку. А недавно я дізналася, що моя мама вагітна. Всі чекали, що внуків маю принести я.
Мамі 48 років. З моїм рідним батьком вони розлучилися, коли я ще була маленькою. Навіть не знаю, як на це реагувати. Досі не можу спокійно сприйняти таку новину. Виходить, якщо в мене колись появиться дитина, то вона буде зовсім небагато молодшою за мою рідних сестру чи брата. Хоча я ще точно не планую виходити заміж, не те що народжувати дітей.
Мамина свекруха старша від неї на два роки. Батьки маминого обранця підозрюють, що цю дитину моя матір нагуляла. Ясна річ, вони не дуже раді бачити біля свого сина таку жінку.
Батьком того чоловіка я не називаю, аж ніяково стає навіть від одної думки про це. Не знаю, чи я б наважилася завагітніти в такому віці. Хоча в наш час і таке можливо.
Моя бабуся по маминій лінії також не дуже задоволена цією звісткою. Цікаво, як це знову відчути себе молодою матусею, як двадцять два роки тому. Яка Ваша думка стосовно появи дітей у такому віці?