Олег з Вірою одружені вже давно. Ще до весілля їх стосунки не були ідеальними: пара то сварилася, то мирилася. На це в них завжди виникали причини. До Віри Олег зустрічався з Анастасією. Суперниця весь час з’являлася в недоречний момент. Тільки-но пара хотіла прогулятися по місту, як тут як тут з’являлася Настя. То вона нібито випадково ногу підверне, і Олегу доводиться нести дівчину аж до самого таксі на руках. То просить, щоб Олег їхав з нею аж до самої квартири та допоміг їй дійти.
У такі моменти Віра гордо розверталася та йшла. А Олег ще довго бігав за нею з букетом квітів та просив вибачення. Він не винен, що його колишній дівчині більше нікому допомогти. Так тривало довгий час. Сваряться, миряться. Причина все та ж – колишня. Віра вже навіть хотіла виїхати з міста, адже нічого не міняється. Він носиться з колишньою, хоч клянеться в любові Вірі.
Тільки дівчина нарешті зібралася з думками, щоб виїхати в інше місто, як раптом почула новину – Анастасія знайшла іншого чоловіка та їде з ним в столицю. Після її від’їзду стосунки Віри та Олега налагодилися. Через декілька місяців вони одружилися. Вони придбали квартиру, натомість Вірину квартиру, котра дісталася їй від батьків, здавали в оренду.
Пара живе разом вже дев’ять років. У них росте син, якому шість років. Сьогодні зателефонувала вчителька, сказала, що хлопчик захворів. У нього піднялася температура. Тож бажано забрати його додому. Тоді Віра зателефонувала чоловіку. Попросила, щоб той забрав сина та привіз його до неї на роботу. Олег спершу запевнив жінку, що забере дитину, а за декілька хвилин подзвонив та сказав, ніби не зможе забрати сина.
Віра на годину звільнилася з роботи та поїхала в школу. Хлопчик і справді виглядав нездоровим. Минув час, дитині стало трохи краще. Тоді Віра знову набрала Олега. Не везти ж хвору дитину в автобусі. Той відповів, що зайнятий, нехай дружина сама щось придумає. Тоді Вірі нічого не залишалося, окрім як викликати таксі. Вона з сином доїхала на роботу. Хлопчик до кінця робочого дня лежав на дивані. Віру не змогли відпустити з роботи швидше. На неї чекав звіт та ще чимало документів. Тож вони сиділи до самого вечора, поки Віра все не зробила. Жінка попередила, що не зможе завтра вийти на роботу. Потрібно побути з сином. Зранку в них запис до лікаря, якщо треба, візьме лікарняний. Тим паче всю роботу Віра виконала.
У кінці робочого дня жінка знову зателефонувала Олегові, щоб поцікавитися, чи зможе він їх забрати. Чоловік обіцяв під’їхати за двадцять хвилин. Як і обіцяв, через двадцять хвилин Олег під’їхав під роботу Віри. Вони з сином одяглись та вийшли. Віра стала ніби вкопана. На передньому сидінні в автомобілі сиділа Анастасія та посміхалася.
– Привіт, твій чоловік мені сьогодні весь день допомагає. Я ще вчора ввечері приїхала сюди. Потрібно зібрати документи на будинок. От Олег мене й возив, щоб я все встигла.
Віра слухала Анастасію й розуміла, що вона говорить правду. Це ж вона з хворим сином катається по місту, поки її чоловік возить свою колишню дівчину. Коли Віра сідала в автомобіль, чоловік ще й підганяв її, бо йому потрібно везти Анастасію у справах.
– Ти вези Анастасію, а ми з сином самі доберемося, – сказала Віра та викликала таксі.
– Як хочеш, – мовив Олег та поїхав.
Минув час. Чоловік зателефонував Вірі.
– Я вже вільний, вас звідкись забрати?
– Ти тепер назовсім вільний, – відповіла жінка та вимкнула телефон.
Віра попросила квартирантів з’їхати. А чоловік хай і далі возить різних жінок, якщо для нього дитина на другому плані.