Я одружився через те, що дівчина завагітніла від мене. Спочатку все було нормально. З появою сина в нас збільшилося турбот. Я старався допомагати дружині, але всі мої товариші були все ще холостяками. Вони ходили по барах, розважалися, в той час, як я сидів з дитиною. Я вирішив, що й нам з дружиною потрібно трошки змінити обстановку. Тож ми стали залишати сина на бабусю, а самі тим часом відпочивали. Ще до появи дитини моя дружина не вирізнялася особливою красою, а після народження сина вона мала такий собі вигляд. До того ж навіть в компанії Дарія весь час хотіла додому. Вона по кілька разів телефонувала мамі, щоб поцікавитися, як там син. Мене це неабияк дратувало. Адже навколо дівчата були веселі, відкриті до спілкування. Я дивився на свою жінку й не розумів, чому я з нею.
Поступово я перестав її брати з собою. З часом придбав собі автомобіль. Мушу сказати, я користувався популярністю серед дівчат. На щастя, мені бракувало розуму не заводити серйозних стосунків. Чим більше я поринав у світ без обов’язків та проблем, тим менше мені хотілося повертатися додому. Одного разу я просто зібрав свої речі та пішов від Дарії. Через два місяці я влаштувався на іншу роботу, де й зустрів її. Це була справді дівчина моєї мрії. Розумна, дотепна, красива. Я став до неї загравати, але зрозумів, що тут не все так просто. Вона була привітною, але до себе не підпускала. Чотири місяці залицянь не дали жодного результату. Та якось вона прокололася на роботі, і я допоміг їй. Тоді Олександра сказала, що в боргу не залишиться, от я і скористався шансом.
– Дозволь підвезти тебе додому, – сказав я.
Вона погодилася. Вже в машині я запропонував їй сходити в кафе.
– А далі що?
– Ну як що? Одружимось.
– Ти ж одружений.
Я став переконувати Олександру, що тільки з нею я зрозумів, що таке справжнє почуття, і я планую розлучитися.
– Ненавиджу таких чоловіків, як ти, – сказала вона.
Мене наче холодною водою облили.
– Що ж це таке? Захотів одружився, захотів – розлучився. Ти такий же безвідповідальний, як мій тато. І не смій говорити мені про почуття.
Вона пішла, а я не міг прийти до тями. Я й справді покинув свою дитину, звалив все на дружину. Чесно, нелегко було знову завоювати довіру дружини. Але вона таки мене пробачила. Я не шкодував гроші на подарунки Дарії, став наполягати, щоб вона більше витрачала на себе. І знаєте, вона розцвіла. Як я міг раніше не помічати, яка ж вона в мене красуня. З тією жінкою ми все ще працюємо разом. Наше спілкування поки що на рівні “привіт”. І я насправді їй дуже вдячний.