Від друзів я не раз чув, що перед одруженням потрібно як слід познайомитися з батьками нареченої. Подивитися, в якій сім’ї росла дівчина, які між нею і ріднею стосунки, попутно звернувши увагу на тещу. Адже не дарма кажуть, що яблуко від яблуньки недалеко падає. Я якось не особливо прислухався до цієї поради, коли зустрів кохання свого життя, і сім’я її мене особливо не цікавила. Єдине, я з першої зустрічі зрозумів, що теща жінка хороша, зайнята домашніми справами, хоча в минулому – бібліотекар.
Відштовхуючись від порад інших, було б логічно припустити, що моя наречена теж була працьовитою і господарською, але насправді вона була ще й сповнена самовіддачі. Завжди намагалася допомогти, все для мене зробити, смачно нагодувати, на роботу проводити, за всім простежити, все організувати. І це мені подобалося, але, чесно кажучи, злегка напружувало.
Тільки після весілля я помітив, що теща точно така сама. Вона приїде світ ні зоря, наготує їжі, скрізь прибере, допоможе, чим зможе, а натомість чекатиме, звісно, “спасибі”. Але мені завжди ніяково отримувати так багато всього від цієї жінки і моєї дружини, не даючи нічого натомість (не встигаючи дати), тож мені хочеться частіше дякувати їм не тільки словесно, а й як мінімум подарунками. А це взагалі-то злегка затратно.
Я сам ріс у рівноправній сім’ї, де і тато, і мама по дому прибирали і готували, сам теж це все вмію, але в домашніх справах не можу брати участь, оскільки дружина з тещею покривало на себе перетягують. Звідси і почуття обов’язку, і думка, що я нічого не роблю по дому, тільки працюю і приношу гроші. Мені не подобається такий стан речей, але під час спроби донести це до дружини зіткнувся з нерозумінням і образами – вона вирішила, що робить щось не так і я доводжу, що можу краще.
Це взагалі лікується чи мені варто просто змиритися і приймати те, що дають? Я б хотів, щоб наші діти, як і я, зростали з розумінням, що обоє батьків мають докладати однакову кількість зусиль як для заробітку грошей, так і для прибирання будинку, і для виховання чада. Але хіба це можливо, коли дружина сама повісила на мене ярлик чоловіка-працівника, який віник ніколи в руки не візьме? Бачу в цьому виразний слід її матері, яка і навчила її робити все по дому, щоб цим не довелося займатися чоловікові.