Віту завжди дратували жебраки, вона щиро не розуміла, чого не можна чимось займатися та якось підробляти, а не просити у людей. А тут ще й у дівчини настрій поганий був, на роботу запізнювалась, тому що автобус не прийшов, а потім начальник їй зауваження робив з причиною і без. А тут ще й ці жебраки, які викликають у ній лише огиду, то вона їх ледь ногами не відкопувала…
Вдома дівчина вирішила влаштувати собі відпочинок. День виявився надто напруженим, тому вона передивлялась улюблений фільм та їла смаколики. Раптом вона відчула, мов хтось дивитися на неї. Повернувши голову Віта побачила свого дідуся, який п0мер три роки тому. Вона не могла повірити власним очам, адже його не стало давно і вона особисто була на його похоронах. Проте сумнівів не було, що це він, адже цей його погляд з докором вона могла б упізнати й через сто років.
– Онучко, ніколи не подумав би, що такою ти виростеш. Не так я тебе виховував. У кожного з людей доля нелегка і не тобі судити, де вони зараз – промовив він, а тоді вклав у її долоню маленький листочок. Побачивши його дівчина розплакалась, адже це означало, що дідусь на неї сильно образився. Річ у тім, що раніше вона дуже любила робити гербарії й з кожного з них дідусь забирав собі один листочок. А коли його ховали, то один з листочків вона таємно поклала йому у долоню. Вона підняла голову, щоб відповісти дідусеві, але він зник.
Дівчина прокинулась від звуку будильника. Спочатку хотіла посміятися сама з себе, що таке її приснилось, а потім побачила той самий листочок, що лежав поруч. Таки не снилось її нічого, дійсно дідусь приходив, аби застерегти її від такого ставлення до людей, схоже, дуже йому не сподобалися думки дівчини.
Після цього у дівчини дійсно змінилось ставлення до жебраків. Тепер вона дивилась на них, як на звичайних людей, з якими щось трапилось, мабуть, страшне, і зараз вона має змогу допомогти стати їм на ноги. Віта почала кидати кожному пару гривень, гроші невеликі, але для неї це теж був чималий вклад. Кожен її дякував, бажав удачі й щастя, тому зовсім не здивувалась дівчина коли десь через місяць дідусь знову прийшов. Цього разу вона не змогла запам’ятати його слова, але листочка він забрав, а значить знову побачив у ній свою улюблену онучку, яку виховував гідною людиною.