Оксана та Остап обов’язково шукали будинок з присадибною ділянкою. Вони вже довгий час живуть з двома дітьми в однокімнатній квартирі. А потім у них появилася третя дитина. Як тільки Оксана завагітніла, Остап одразу сказав, що потрібно купити дім. Але таких грошей вони не мали. Тому поки Оксана була вагітною, Остап вирішив поїхати на заробітки за кордон.
Три роки Остап працював, навіть не приїжджаючи додому. А потім він повернувся. В оголошенні побачили, що продається будинок, ще й недорого. Якщо справді недорогий та з присадибною ділянкою, то це чудовий варіант для їхньої сім’ї. Так і погодили, зібралися та поїхали.
Будинок виявився гарним, з великим подвір’ям, городом. Діти точно матимуть, де гратися. От тільки дуже дешево для такого варіанту нерухомості.
Господар зніяковів, а потім відповів:
– Річ у тому, що цей будинок продається з моєю мамою.
– Тобто? – запитав Остап.
– Ми їдемо жити за кордон, а мама вже надто стара, щоб їхати з нами. Та й місця для неї немає. Тому вона залишиться з вами, а ви робіть з нею, як вважаєте за потрібне.
– Ходімо звідси. Це якийсь абсурд, – смикнув Остап дружину.
– Зачекай. А якщо цей будинок купить хтось інший, як тоді? Куди бабуся? А так вона житиме з нами. Наші діти матимуть бабусю.
Так вони й погодилися. Будинок був хорошому стані, навіть не потребував ремонту, тож вже наступного дня після покупки Остап та Оксана переїхали туди жити. Бабуся Іванка дуже сподобалася дітям. Малята увесь час крутилися біля старенької, а та розповідала їм різні історії. І Оксані легше було займатися хатніми справами, бо діти були під наглядом.
А ввечері, коли всі полягали спати, Остап з Оксаною не могли наговоритися. Невже так може бути, щоб рідний син продав хату з мамою. А хто знає, може колись його діти віддадуть чоловікові тим самим?