Наше рідне місто було захоплено майже відразу. Спочатку його намагалися відбивати та все було даремно. Ми опинилися в оточенні зі всіх боків і не мали шляху вибратися. Ми з чоловіком втратили роботу і виживали на якісь відкладені гроші, якби не син, то що б не так страшно було, але за нього хвилювалась найбільше.
Перші два місяці у нас були постійні проблеми з продуктами, спочатку не було що купувати, а потім не було за що, а потім в один момент мій чоловік знайшов собі нічний підробіток. Я розуміла, що це щось нелегальне, бо він нічого не хотів розповідати, але лізти не стала, тому що годувати чимось сина ми все одно мали.
З часом «друзі» з його роботи почали навідуватися до нас додому і це все ставало ще страшніше, я просила його відмовитися брати участь в цьому, але він казав, що я нічого не розумію. Потім я таки змогла дізнатися, що ці бандити грають на великі суми грошей, а мій чоловік лише їхня прислуга і, можливо, я б ніколи цієї історії не розповіла, якби одного дня мій чоловік також не сів за гральний столик. З часом з нашого дому почали виноситися дорогі речі, все частіше ігри відбувалися у нашому домі й коли це було, то я тихенько закривалась з сином у дитячій, щоб мене ніхто навіть не бачив, проте приховати свою присутність повністю мені не вдалось.
Одного дня у дитячу кімнату постукали, я тихо відкрила двері. Переді мною стояв чоловік приємної зовнішності й сказав, що тепер я і син його власність, тому що чоловік програв нас у карти, як і нашу квартиру.
Я дивилась на нього пустим поглядом. Тікати мені не було куди, біля під’їзду стоять їхні люди, плакати не було сенсу, намагатися вимолоти свободу? А такі люди хіба дають свободу?
– Мабуть, я даремно вас так ошелешив. На вас лиця не має – промовив він заспокійливо – Я не збираюсь якимось чином використовувати вас чи вашого сина. Ви мені сподобалися, тому я дозволю вам тут жити далі й не буду навіть турбувати, а ваш чоловіку верне борг іншим способом. Проте я б порадив вам з ним розлучитися, а то наступного разу він може програти вас гіршій людині, ніж я!
Чоловіка я вигнала з дому, не знаю, як склалось його життя далі, але наш з сином «власник» ще двічі навідався до нас, але для того, щоб допомогти. Зараз ми знаходимось на вільній частині України саме завдяки йому, свою допомогу він пояснив тим, що я дуже йому сподобалась і нагадала своїми очима маму, а він ніколи її не підводив і був хорошим хлопчиком.
Мені пощастило, що на моєму шляху трапилась саме така людина, але насправді все це така довга і страшна історія, що можна було б цілу книгу написати, або серіал зняти…