Мій чоловік був справжнім принцом на початку стосунків, адже так залицялися лише у книгах та дорогих фільмах. Він був старший за мене на 20 років, проте це ніяк не завадило нам разом прожити щасливо так само.
Ще недавно я була переконана, що наш шлюб – це мрія, адже ми майже не сварилися і завжди швидко знаходили компроміс, розуміли один одного та у всьому підтримували. Я була переконана, що все це завдяки тому, що у нас щире та чисте кохання. Та й мій чоловік досвідчений у стосунках з жінками, тому точно знав, як мене втішити, підтримати, або вгамувати дитячі капризи.
Коли його не стало, я й думала, що і мене не стане. Переживала це довго та складно. А потім, через кілька місяців, до нашого дому прийшла жінка з дитиною. Хлопчику на вигляд було не більше 6 років.
Коли вони постукали, то я була переконана, що це хтось помилився домом, адже гості у мене бували рідко і завжди попереджували перед приїздом.
– Доброго дня, чим можу вам допомогти? – запитала я з посмішкою, звертаючись до незнайомців.
Жінка майже відразу почала плакати і я злякалась.
– Прошу вас, не проганяйте. Я б до вас ніколи не прийшла, якби не трапилась така біда…. Річ у тім, що мій Артем син вашого чоловіка і зараз у нього виявили серйозну хворобу, сказали, що він потребує пересадки кісткового мозку. Я не гроші прийшла у вас просити, лише прошу допомогти мені поговорити з вашими дітьми й допомогти нам… – вона продовжувала плакати, а я не могла зрозуміти, чи довіряю я їй та й відправити когось з дітей на операцію….
– Якщо треба, то я і на коліна перед вами встану, тільки не проганяйте! – промовила жінка, плачучи, я не стрималась і почала у неї розпитувати про їх стосунки з моїм покійним чоловіком.
– Як ви познайомилися з моїм чоловіком? – запитала я, оглядаючи молодшу від мене дівчину.
Вона розповіла, що познайомилися в університеті (як і ми). Він дуже гарно до неї залицявся, то вони й почали ходити на побачення і не тільки. А потім одногрупники їй розповіли, що у нього є дружина та двоє дітей. На цьому вона й обірвала з ним стосунки, а через тиждень дізналась про свою вагітність… Розповідати про неї колишньому вона не стала, не хотіла руйнувати чужу сім’ю.
Після цього ми зробили тест ДНК і цей хлопчик дійсно виявився братиком моїх синів. Донька тільки почула цю історію, то відразу погодилась допомогти молодшому брату. Ми допомогли оплатити найкращих лікарів й операція пройшла успішною
Після цього мої діти почали товаришувати з молодим братиком і запрошувати його у гості. Я дуже рада, що наша родина збільшилась, хоч і таким дивним способом…