Ще давніше мама з татом придбали для нас з сестрою двокімнатну квартиру. Сказали, що колись ми зможемо продати її та обміняти на дві однокімнатних, щоб у кожного з нас було власне житло.
Пізніше сестра зустріла чоловіка та вийшла за нього заміж. Вона спитала, чи я не проти, щоб вони з чоловіком жили зі мною у нашій спільній квартирі. Я погодився.
Перший час між нами було повне розуміння та злагода, допоки сестра не дізналася про свою вагітність. Відтепер вона зі своїм чоловіком хочуть, щоб я з’їхав зі своєї квартири, натомість їх майбутній малюк житиме в моїй кімнаті. Скажіть, хіба це нормально? Чому я повинен це робити, якщо я є повноцінним власником половини квартири. Я навчаюся в університеті, мій дохід – тільки стипендія та підробіток. За що орендувати житло? Того, що я заробляю, точно не вистачить на оренду житла.
Спочатку вони натякали на мій переїзд, а згодом почали говорити про це прямим текстом. Сестра тепер планує, де стоятиме ліжко їхньої майбутньої дитини та в який колір вони пофарбують мою кімнату. І говорить вона це так, ніби я вже давно там не живу. От тільки нікуди я з’їжджати не планую, адже мені належить частина квартири.
Я розповів про це батькам, а мама жартома сказала, що з вагітними таке буває, все мине. Попросила не звертати уваги на слова сестри. От як можна не зважати, якщо мене мало не щодня виганяють з власного житла та нахабно хочуть зайняти мою кімнату.
Складається враження, що я чужий у власному домі, а сестра, схоже, і не думає міняти свою позицію. Як тепер бути?