Жанна працювала продавчинею на ринку. Весь вільний час приділяла вихованню сина. Вже навіть і не сподівалася знайти свою долю. Але життя склалося ось як…
Одного дня, коли Жанна вже саме мала зачиняти магазин, зайшла старша жінка.
Доню, які тут цукерки у Вас смачні? Зваж мені кілограмчик різних.
Жанна продала цукерки. А жінка все не йшла з магазину. Так пильно дивилася на неї…
А що ви робите цієї суботи? Ви вільні?,-поцікавилася жінка.
Жанна зніяковіла.А чому ви запитуєте? Ми з вами знайомі? – здивовано запитала, бо вона й дійсно могла не впізнати когось із знайомих. За день у магазин приходить багато людей.
–Ні-ні.Вибачте,ми незнайомі., –сказала жінка стурбованим і сумним голосом.І їй стало незручно перед незнайомою людиною,що вона отак просто вийшла з нею в діалог.
Тамара Василівна, так звали старшу жінку, розповіла для Жанни про своє безвихідне становище. І яка ганьба її чекає на цих вихідних.
-Розумієте, я директор школи в Миронівці. Це недалеко. Всі мене знають, поважають. От єдиному сину Артему весілля мала справляти цієї суботи. Але 3 дні тому його наречена покинула, і повернулася до свого колишнього, ніби кохання повернулося,як вона сказала…
А мені що робити? Ресторан замовлено. Продукти та випивка закуплені. Гості з різних куточків України приїдуть, а тут така ганьба.
Син взагалі сам не свій.Це ж який сором на все село. Я не знаю як таке просити. Але зрозумійте мене як мати матір, все найкраще для сина хочу.
Будете нареченою мого сина? Хоча б на день весілля? А потім одразу і розлучитеся. Я щедро віддячу.
Жанні гроші зайвими не були. Тому жінка погодилася. Нареченої сина ніхто в селі не бачив, тому це було добре.
Дякую, тобі, сонечко. Я знала, що ти мені допоможеш. От не просто так я підійшла саме до тебе. Вже 3 дні я тут ходжу і дивлюсь за тобою, моя люба. А твої очі дуже хороші,хоч і сповнені туги.То давай вже підемо за сукнею нареченій?-вже впевненіше говорила Тамара Василівна.
У день весілля Данилко залишився у своєї хресної мами, а Жанна вирушала на шалену авантюру.
…Весілля гуляли всім селом.Молодята воркували,як закохані голубки,а гості ніяк не могли намилуватися. Наговоритися. Артем і Жанна по справжньому покохали один одного. І дали шанс їхнім стосункам.
Минув рік, на святкуванні річниці весілля Жанна повідомила чоловіку та сверусі, що чекає на дитину.
В Тамари Василівни на очах забриніли сльози. Ще вчора вона могла тільки мріяти про таке,а сьогодні її молитви були почуті.