Я не знаю, як люди це терплять, невже хтось може смиритися з тим, що батьки лізуть не у свої справи? Але перед тим, як говорити про це, хочу розповісти вам історію, яка трапилась зі мною недавно. Ми з дружиною та дітьми збиралися на відпочинок у гори, вдома у нас залишалися вазони та голодний кіт, тому відразу прийняли рішення попросити маму, щоб вона приходила й годувала кота та поливала квіти. Живе вона зовсім недалеко, тому проблемою це не було. Але замість того, щоб робити те, що ми попросили, вона влаштувала у квартирі генеральне прибирання та викинула «непотріб» (на її думку)!
Приїхавши додому, ми були сердиті, адже ми не просили її це робити й тим паче не дозволяли. Вона поприбивала кожен куток та шафу, не залишивши для нас нічого особистого!
Моїй мамі вже трохи більш як 60 років, мені ж 30 і я вже маю двох дітей та хазяйновиту дружину, тому здатний сам подбати про місце, де я живу. Відпочинок цей ми планували дуже довго, бо за кілька місяців до цього нарешті погасили іпотеку й могли його собі дозволити! Та й діти дуже чекали поїздки до гір. Мені й дуже пощастило, адже через роботу зміг дістати дешеві путівки й ми провели там два прекрасні тижні.
Ми навіть довго не обдумували рішення дати мамі ключ і попросити у неї допомоги, адже таких інцидентів ще не було. Але ж ми тоді й подумати не могли, що мама зробить нам такий «сюрприз».
У квартирі все було переставлено, у шафах змінено, навіть у морозильнику вона прибрала й повикидала деякі наші запаси. Ми всі буди незадоволені, а вона стояла з переможним виразом обличчя та чекала на подяку!
Найбільше мене обурює те, що мама не залишила нам нічого «особистого». Вона тепер знає про кожну річ, яка лежить у нашому домі. Окрім цього вона багато чого викинула, зараз діти часто шукають щось їм потрібне і не можуть знайти. І цьому є дві причини – перша, те що мама все перескладала, а друге – те, що мама вирішила, що це непотріб та викинула.
Дружина теж дуже незадоволена й стривожена, адже мама навіть її білизну перескладала! Я сварився з мамою і пояснював їй, що це не нормально, адже ми цього не просили, а вона говорить, що зробила для нас «подарунок», адже ми жили у безладі та взагалі ми маємо її дякувати, адже вона на це витратила кілька днів.
Після цього випадку ми майже не спілкуємось, бо не можемо знайти порозуміння. Вона не хоче визнавати, що була не права, а я не планую говорити її неправду про те, що вдячний за цей «сюрприз».
Звісно, у нашому будинку ніколи не було ідеального порядку, але нам було так комфортно і нам вистачало цього, то навіщо втручатися в наше особисте життя і ще й вимагати подяки за це?
А як ви вважаєте, чи повинен син дякувати мамі за такий «подарунок»?