У спадок від свого батька я отримала простору двокімнатну квартиру. Знаходилась вона в центрі міста на другому поверсі. Жити в ній ми не стали, оскільки мій чоловік мав власний будинок. Планували колись подарувати це житло нашому синові.
Але щоб квартира не пустувала дарма, ми вирішили здавати її в оренду.
Написали оголошення. Відгукнулася пара. Молодий хлопець двадцяти трьох років та дівчина, якій, мабуть, не було й двадцяти. Вони здалися нам вихованими та спокійними. Допоки сусіди не почали телефонувати до нас зі скаргами, що наші квартиранти влаштовують гуляння до ранку. Ми одразу попередили пару – якщо подібні випадки повторяться, ми змушені будемо з ними попрощатися.
От тільки ситуація знову повторилася. Тоді ми вирішили шукати нових квартирантів. Чотири місяці тому на нашу пропозицію відгукнулася сім’я з Ірпеня. Обом було десь близько сорока років. Без дітей. Наскільки ми з чоловіком зрозуміли, люди вони не бідні, просто тимчасово шукали більш безпечне місце для життя. Приїхали вони на дорогому авто.
Щоб не наступати на одні й ті ж граблі, ми одразу проговорили з ними усі моменти. Домовилися, що не будемо брати в них кошти за оренду, а вони сплачуватимуть тільки за комунальні послуги.
Ці люди були повною протилежністю попередніх жителів. Вони завжди вчасно оплачували комунальні та тримали порядок у квартирі. І сусіди на них не скаржилися. Ми справді були задоволені такими жителями.
Якось від них надійшла дуже дивна пропозиція:
– Як ви ставитесь до того, що ми зробимо у вашій квартирі ремонт? Помалюємо стіни та змінимо ламінат.
Я відповіла, що наразі ми не плануємо робити ремонт у цьому помешканні, бо це потягне за собою зайві витрати.
– Не потрібно нічого. Ми самі оплатимо за все. Хочемо вам віддячити за те, що дозволили нам пожити тут.
Вони заявили, що працюють обоє у будівельній сфері, тож мають досвід.
Ми погодилися. Ну а чому б ні?
Недавно наші квартиранти завершили ремонт та сказали нам, що планують повертатися додому. Ми з чоловіком не могли повірити в це. Чекали, що вони от-от почнуть вимагати з нас грошей за ремонт. Але ж ні..
Ми зайшли в нашу квартиру та не могли повірити своїм очам. Ремонт був надзвичайно красивим. Таким наше помешкання ми точно не очікували побачити. Всі кольори кімнат свідчили, що люди справді професіонали в цій справі. Тоді ми поцікавилися:
– Скільки ми маємо повернути вам за матеріали та роботу?
– Нічого, це наша подяка за вашу доброту.
Нам було шкода прощатися з такими хорошими людьми. Після цього випадку я переконалася – добро завжди повертається добром.