Тиждень тому Іван попередив маму, що приведе в дім свою дівчину. Звуть її Аліна. Вона приїхала в Чернівці з-під Києва. Там дівчина мала свій невеличкий тату-салон. Тепер намагається налагодити своє життя в цьому місті.
Іван одразу попросив маму не дивуватися зовнішності його обраниці, адже вона особистість цікава, не така, як всі. Лідія Павлівна мовчки послухала сина. Ім’я в дівчини нормальне. Їй подобається. То що може бути не так?
Син говорив, що в дівчини неординарна зовнішність, і Лідія Павлівна всяке уявляла. Ну щоб аж так…!
Коли Іван вперше їх познайомив, Лідія Павлівна просто мовчала. Волосся в Аліни яскраво-блакитного кольору, на брові сережка, все тіло в тату. Все могла подумати, ну що її сину подобаються такі цікаві особистості, точно не знала. Зате Іван стояв на своєму. Він виявив бажання зробити своїй обраниці пропозицію. І як тільки мама не відмовляла його. Хлопець запевнив матір, що він робить правильний вибір і він на все життя. А мамі просто потрібно трохи більше часу, щоб познайомитися з майбутньою невісткою ближче.
Але Лідія Павлівна не хоче “з нею” (як жінка її називала) жодного спілкування. Це ж треба зовсім голови не мати, щоб так псувати свою зовнішність. Весілля молоді святкували без мами.
Жити стали на орендованій квартирі. Квартира однокімнатна, але їм вистачало. Лідія Павлівна від знайомих дізнавалася про життя власного сина, оскільки він мало що їй розповідав.
Родичі набридають Лідії Павлівні, як то вона жодного разу не була у помешканні свого сина. Вона ж відповіла, що молоді не запрошують її до себе в гості, а напрошуватися жінка не збирається. Коли Іван приїхав провідати маму, та накинулася на нього зі словами, чому це вони не запрошують її до себе.
– Мамо, це не я від тебе відвернувся. Сама ж говорила – тобі не сподобалася Аліна. А називаєш ти її як? Ніяк. Я обрав її. Могла б і змиритися. Невже тобі не хочеться порадіти за єдиного сина? Моя дружина виявилася розумнішою. Вона поважає тебе й не перешкоджає нашому спілкуванню. Аліна розуміє, що ти моя матір і я повинен бути поруч з тобою. А як себе поводиш ти? Скажи. Ти ще жодного хорошого слова не сказала про мою дружину.
Після розмови з мамою Іван поїхав. Не пройшло й декількох днів, як Лідія Павлівна скаржилася родині на свого сина та невістку. “У гості не кличуть, дітей не планують. Аліна не хоче. А мій син на неї ще й гроші тратить “, – скаржилася вона.
Як гадаєте, хто в цій ситуації має зробити перший крок назустріч? Та й чи варто взагалі?