Ще трохи давніше бідолашну Марію Степанівну спіткала важка життєва ситуація. З того часу її життя змінилося.
Вийшовши на пенсію, жінка думала, що нарешті зможе сидіти вдома та насолоджуватися часом, проведеним з онуками. Але вона неочікувано захворіла на склероз.
Вона могла просто забути, що біля неї онуки, а сама в домашніх тапках ішла на вулицю.
Такі випадки повторювалися декілька разів. Лікарі ж просто розводили руками, запевняючи, що нічим їй не можуть допомогти.
Тоді її син зробив найгірший вчинок у своєму житті. Він посадив матір у машину та відвіз стареньку в інше місто, покинувши посеред дороги.
Жінка декілька днів чекала, поки син повернеться по неї. Вона не хотіла ні їсти, ні пити. Все сиділа та дивилася в далечінь.
Так пройшов рік, а сина все не було. На місці, де син колись залишив маму, побудували кафе, куди Марія Степанівна влаштувалася прибиральницею.
Якось у те кафе зайшов журналіст. Він одразу помітив стареньку жінку та її очі, в яких був біль.
Чоловік вирішив поговорити із жінкою. А після, з її дозволу, написав статтю про нелегку історію життя Марії Степанівни та розмістив її у своєму журналі.
Син бабусі таки натрапив на цей журнал. Йому стало дуже соромно за свій вчинок. А можливо він просто боявся осуду людей.
Адже завдяки журналісту про ганебний вчинок чоловіка дізналося чимало людей.