Старших людей потрібно поважати. Адже в них куди більше життєвого досвіду, аніж у молодих. Хоча, варто сказати, що й літні люди бувають різні. Є й такі, які не викликають хороших почуттів. Про це свідчить випадок, котрий трапився в місцевій лікарні. В коридорі назбиралася довга черга на здачу аналізів. У лабораторії було чимало змін щодо прийому хворих. Тепер виписують талони на потрібну годину, а номер пацієнта висвічується на таблі. Та цього разу табло не працювало, і, як на зло, лікарі запізнювалися. Тому довелося займати чергу. Переді мною було ще декілька людей, та черга лише збільшувалася.
Раптом в коридор зайшла бабуся. В її руках була тростина. Вона здивувалася, побачивши таку велику чергу. Бабця мала талон на пів дев’яту та вимагала, щоб її пропустили поза чергою. Люди намагалися пояснити їй, що табло не працює, тож потрібно стати в чергу. Але старенька і слухати нічого не хотіла, вона заявила, нібито зазнала чимало поневірянь та мала нелегке життя, тож усі повинні її пропустити. Нарешті лабораторія відкрилася, і черга стала рухатись. Та бабця почала штовхати всіх, хто стояв, щоб пройти до вікна приймальні. Попереду стояли молоді люди. Я думала, вони пропустять жінку, та цього не трапилося.
От якби вона попросила її пропустити, це інша річ. А тут таке нахабство. Дівчина переді мною також не поступилась бабці. Мені стало її шкода, тож я вже хотіла запросити стареньку стати переді мною, але згодом вона заспокоїлася та сіла на лавку. Після цього я задумалась. А може ми несправедливо вчиняємо стосовно старших? Може варто бути більш терплячими? Наше життя – бумеранг. Не забуваймо: “Що посієш, то й пожнеш”.