Здавалось би, чим людина старша, тим мудріша, тож пенсіонер мав би відрізняти добрих людей від підлих. Невідомо, чи то дійсно наївність, чи то доброта чоловіка змусила його впустити у дім зовсім незнайомих людей, які були надто нахабні, і це нахабство проявлялось все дужче.
Так, Михайло змилувався і впустив до хати двох молодиків, та ще й не взяв з них передоплати. Мовляв, приїжджі студенти, хлопці ще не знають нового міста і таке інше. Вигляд у студентів був непоганий, виглядали солідно, але чоловік не знав, що це маска, яку хлопцям невдовзі набридне одягати.
Вже через тиждень Михайло прийшов до хлопців аби запитати коли вони збираються заплатити хоча б за місяць проживання, але коли чоловік зайшов до їх кімнати, то побачив повний безлад, на підлозі валялась купа речей, і ще й стояв дуже неприємний запах від цигарок. Михайло обурився, бо він наголошував на тому, щоб хлопці в домі не палили цигарки, він ще й показав їм де стоїть попільничка на дворі. Вечір, на годиннику 00:00 ночі, чоловік збирався лягати спати, але потім вирішив, що зачекає двох орендарів. Ближче першої години ночі хлопці прийшли додому, були напідпитку. Михайло вирішив все одно запитати у хлопців коли вони збираються заплатити хоча б половину суми за місяць, а хлопці почали вибачатись, почали давати обіцянки, що скоро батьки кинуть гроші на карту і вони заплатять потрібну суму. Наївний Михайло повірив хлопцям і пішов спати.
Наступні дні Михайло вирішив більше не зачіпати тему про гроші, а просто спокійно чекав на сплату. Чоловік дозволив молодикам навіть брати посуд в домі, часом навіть готував для них вечерю, він був настільки добрий, що вірив те, що їм буде втрьох комфортно й весело жити.
Пройшло два тижні поки чоловік чекав оплати, і тут, молодики повідомляють пенсіонеру, що вони хочуть поїхати додому на декілька днів, мовляв, вихідні й скучили за батьками, а потім як повернуться, то привезуть гроші й все оплатять. Михайло повірив хлопцям, і навіть не замітив, що вони зібрали повністю усі свої речі. На другий ранок чоловік зайшов до кімнати сусідів і побачив, що мало того, що вони усі свої речі забрали, вони зламали шафу і розбили дорогоцінну вазу. Михайло усвідомив, що він же навіть ніяких контактів немає про хлопців, щоб додзвонитись. Йому було прикро за свою наївну душу, і злість, що мав таке добре серце.
Бідолашний пенсіонер вирішив піти до свого кращого друга і розповісти йому, як із ним поступили молодики. Михайло тепер знає, що перш ніж впускати додому чужих людей, варто взяти хоча б номери телефоні й перш за все, передоплату за проживання.