Ми з чоловіком витратили кілька років життя на заробітки закордоном і все для того, аби потім придбати житло своєї мрії. Зараз у нас є власна простора квартира, у якій є дві ванні кімнати, велика кухня, кілька спальних та прекрасна вітальня. Ми дуже довго йшли до того, щоб нарешті жити у такому «щасті» і нарешті мрія стала реальністю.
Тоді наші діти ще були підлітками, оскільки кімнат було всього три, одна з яких вітальня, то кожному з них дісталось по кімнаті. Ми з чоловіком, по іронії долі, почали жити у вітальні, проте не засмучувалися, адже дітям теж був потрібний власний простір. Пощастило, що похідних кімнат не має!
Відтоді минуло кілька років і старша донька повідомила нам радісну новину про одруження. Все весілля оплачував її заможний наречений, батьки якого мали не один магазин у нашому місті, тому могли собі це дозволити, а після молодята їздили у шикарний тур Європою, отримавши хороші грошові подарунки й від нас і від сватів.
Після цього купили квартиру, по трохи з допомогою батьків і ремонт зробили, і меблями обставили. Проте час нікого не шкодував і от у них уже троє діток, а квартира все ще двокімнатна.
Вся родина їм натякала, що пора думати про розширення, адже незабаром діти виростуть у підлітків і хм потрібно буде більше вільного простору, але вони нас не слухали.
Що донька, що зять, працювали на високих посадах, і якби захотіли, то могли б розширити квартиру, відкладавши гроші роки 2, проте вони вирішили піти легким шляхом, точніше «геніальним», як його назвав мій чоловік. Вони запропонували нам помінятися з ними квартирами. Коли я це почула, то оніміла, мені не шкода для дітей та онуків чогось, але ж це наше гніздечко, на яке ми так довго і так важко працювали, а тепер просто взяти й позбутися його?
Меншому брату вона сказала, що вже час власну квартиру шукати, адже університет закінчив, проте ми його не спішили виганяти, всім місця вистачало…
Я дуже люблю доньку і її сім’ю, проте не хочу віддавати їм своє гніздечко. Якби ж у них ще не було можливості розширитися, мало заробляли, то може б я і пішла на такий крок, але ж для них це не так важко, то чому не можна трохи постаратися, щоб не приходити на все готове?