Це ж треба, як не пощастило моєму сину. І куди лише дивилися його очі, коли він одружився з цією дівкою. Взяв собі за дружину непутящу жінку. Борщу вона ніколи не варить, бо вважає, що нічого корисного в ньому немає. Вареники невістка не любить готувати, бо це морока з тістом. Постіль вона теж не прасує, адже переконана, що це зайва витрата часу.
Як мій син взагалі може спати в непрасованій постелі та ходити голодним. Та в мене весь час всі речі випрані, попрасовані та накрохмалені.
А вона навіть штанів своєму чоловікові не прасує. Говорить, що він повинен сам про себе дбати, не маленький.
Я ж не розумію одного – для чого тоді йому жінка, якщо вона за ним не доглядає. А невістка відповідає:
– Дружина – не прислуга. За дітьми доглядаю, бо вони ще малі та потребують моєї турботи. А за дорослим чоловіком я дивитися не збираюся. Руки та ноги має.
Ну скажіть, тепер жінки такі пішли? Мені стало шкода сина, що нікому за ним подивитися. Він же чоловік. А всі чоловіки потребують догляду.
Але невістка в мене як вогонь:
– Щось вашому сину не подобається – речі у валізу та на вихід, його ніхто тримати не збирається.
– Поглянь, син у дірявих шкарпетках ходить, – далі продовжую я своє.
– Він не знає, де магазин чи може я від нього гроші забрала? Нехай піде та купить собі шкарпетки, і проблема сама собою вирішиться.
Після цього на мене посипалася шквал емоцій від невістки.
– Якщо ви так розумно говорите, то чому ж його не навчили? А до чого він взагалі здатен. Ваш син сміття за собою винести не в змозі. Всім у хаті займаюся я. Для чого мені такий чоловік, над яким треба бігати як над збитим яйцем. От забирайте свого синочка та годуйте його з ложечки!
