Цього року було дуже спекотне літо. В таку пору вдома сидіти нереально, а на дачі й у річці покупаєшся, хоч там будиночок без особливого ремонту, та все краще на повітрі бути, ніж у квартирі на поверсі. Дача знаходиться за містом, там і сад великий, і мережа тягне.
Дачу ми купили коли у нас народилась наша перша дитинка. Це дуже класно, коли ти можеш виїхати за місто зі сім’єю, відпочити, свіжим повітрям подихати, недалеко є лісок невеличкий.
Оскільки моя мама на той час була вже на пенсії, тож їй було не тяжко посидіти із дітками на дачі. В нас двоє дітей, синочку сім років, а дівчинці – чотири. Будиночок невеликий, всього дві кімнати, є кухня, туалет й ванна, і навіть веранда, де можна посидіти. Можливо, коли назбираємо трохи грошей, то розширимо будинок, добудуємо ще кімнат. Окрім будинку, в нас ще є квартира, в якій ми живемо, ця квартира належить чоловікові. Це був спадок від батька. Мати чоловіка вийшла заміж вдруге, народила від другого чоловіка сина, але вона згодом розвелась, тож виховує сина одна. Сину 20 років, вчиться в університеті на економіста. Свекруха усі свої кошти віддає, щоб вивчити його. Постійно чуємо як вона жаліється, що грошей їй не хватає, бо її Андрій постійно вимагає від неї допомоги й грошей, а де вона може їх стільки взяти? Я вважаю, що треба було правильно спочатку виховувати сина, вона його розпестила, так тепер має. То він хоче новий дорогущий телефон, то він із друзями в Італію поїде на вихідні погуляти. Нещодавно він їй сказав, що на день народження хоче аби вона йому машину купила. А що дивуватись, хлопчик який все життя отримував все, що хоче за першим махом руки, звик так жити й виріс таким.
Але історія не про це.
Сталось так, що останній місяць ми всією сім’єю сильно хворіли, тож на дачу не їздили. Коли одужали, захотіли із друзями зібратись, бо скучили, вирішили запросити їх до нас на дачу посмажити шашлику. На вихідних зібрались і поїхали усі разом.
Коли ми приїхали, я відразу помітила, що деякі речі лежать зовсім не так по дворі. Лавочка стоїть, якої раніше в нас не було. Потім я побачила, що на нашому подвір’ї стоять люди яких я не знаю, коли я почала запитувати, що вони тут роблять, то вони мені сказали, що вони на цей час тут живуть. Коли я вияснила, що відбувається, мені стало ясно. Виходить свекруха вирішила здати в оренду нашу дачу, щоб заробити грошей на нові “захцянки” сина. Причому зробила вона це без нашого дозволу. Здала вона на три місяці попередньо взявши у них гроші. Вона знала де ми зберігаємо ключі.
- Ви й так на цій дачі не буваєте майже, а мені треба гроші, тим паче лишні 12 тисяч гривень мені не завадять.
Сказати, що я була шокована і зла, це нічого не сказати! Я взагалі не розуміла як вона могла до такого додуматись. Ми купили цей дім, а вона вирішила на ньому заробити грошей здаючи в оренду? Мій чоловік звичайно ж попросив її аби вона вернула людям кошти й сказала їм з’їхати.
У відповідь вона нам сказала, що гроші вона вже витратила, а якщо нам треба, то щоб самі й повертали, а вона не буде.
Ми вирішили пояснити ситуацію орендарям, показали їм усі документи, повернули їм гроші. Вихідні не вдались. А свекруха взагалі образилась на нас, не то що просити пробачення.
-Андрій телефон хоче, я маю його купити, — ось це ми почули у виправдання.