Почавши стосунки з Петром, я вже була нареченою «з приданим», адже дідусь залишив мені непогану трикімнатну квартиру. У мого майбутнього чоловіка також все було добре з фінансами. У свої 26 років він зміг самостійно купити квартиру. Жити ми вирішили саме там, адже стара дідусева квартира потребувала ремонту, ми здавали її в оренду.
З батьками хлопця мені теж дуже пощастило. Вони приймали мене, ставилися до мене, як до члена родини, а головне ніколи «не сунули носа» у наші справи та не давали «мудрих порад». Ми зустрічалися щовихідного за чашкою чаю, або кави. Коли ми вже мали дітей, то втни почали інколи забирати їх до себе, аби ми мали змогу відпочити наодинці.
Все перевернулось з ніг на голову, коли не стало свекра. Одного дня його просто повезли у лікарню, а через годину повідомили невтішну новину. Це все було так скоро, що ми ще довго не могли отямитися від горя. Особливо важко доводилось свекрусі. Вона кохала свого чоловіка, прожила з ним більшу частину свого життя, а тут опинилась на самоті зі своїми думками у величезному домі.
Почалось це після похорону. Свекруха попросила Петра залишитися ночувати з ним. Звісно, він не міг відмовити, я теж не стала сперечатися. Після цього вона все частіше почала телефонувати й прохати сина заїхати з ночівлею. Спочатку я ставилась до цього з розумінням, як і чоловік, але потім нас двох це вже дратувало, адже він частіше ночував там, ніж вдома. Замість цього ми вирішили їй запропонувати частіше приходити до нас додому у гості. Це було нашою помилкою.
Його мама бувала у нас майже щодня, а виконувати прибирання та готування їжі під її «чітким наглядом» було справжнім знущанням з себе, адже виявилось, що я все роблю неправильно. З часом вона почала у нас залишатися ночувати, а потім і зовсім перевезла свої речі. Спочатку це були дрібниці у вигляді гребінця, чи парфумів, а потім майже всі її особисті речі були у нас вдома і ходила вона у гості тепер до себе, а не до нас.
Ми вирішили з чоловіком, що так більше продовжуватися не може, проте вигнати його матір у такому складному становищі ми не могли. Вирішили придбати квартиру її у сусідньому під’їзді, Для цього нам довелось продати квартиру мого дідуся. Проте зараз ми щовечора навідуємо тещу, а онуки до неї забігають вдень. Таким чином всі залишилися задоволеними.