З першого дня нашого знайомства свекруха мене не прийняла. І одразу сказала, що виживе мене будь-яким способом. Якщо ж в неї не вийде, то це зробить її син.
Таким було наше знайомство. І звідки тільки в цієї жінки стільки агресії до незнайомої людини.
Тому наші з нею стосунки не склалися одразу. Вона негативно ставилася до мене і до всього, що зі мною було пов’язано. Але з її сином, Павлом, ми таки одружилися. І, мушу признатися, жили непогано. У нас народилося двоє дітей: син та донька.
Одразу після одруження взялися за будівництво власного дому. Через чотири роки ми перейшли жити в нашу нову хату.
От що не змінилося навіть за роки – ставлення свекрухи до мене. Та й до моїх дітей вона ставилася дуже холодно. Жодного разу вона не сказала їм доброго слова, вони були для неї зовсім чужими.
Добре, що мої діти не були обмежені турботою та увагою. Ми з чоловіком давали їм усе необхідне.
Я була переконана, що свекрусі нічого зі мною ділити. Але мені від того було не легше. Вона і в гості до нас не приходила, хіба на дні народження.
Минув час, свекруха захворіла. Старість далася взнаки. Вона вже не могла, як і раніше, за собою доглядати.
Тоді ми й вирішили забрати її до себе.
Ставлення свекрухи так і не змінилося. Хоч я приділяла їй більше уваги, аніж власним дітям. А вона не втрачала можливості нагадати мені, що таки вижене мене з дому або змусить це зробити мого чоловіка.
Я вдавала, що мені байдуже. Люди з віком стають вередливіші. Але згодом я дуже пожаліла про те, що прийняла її в нашому домі.
Вона почала налаштовувати свого сина проти мене. Придумувала різні історії про мене та скаржилася моєму чоловікові.
А потім вона вигадала, ніби я хочу позбутися її, тому намагаються отруїти. Свекруха свої ж лікарства капала собі в їжу та давала нюхати сину.
Я дуже втомилася від її присутності в нашому житті. Я стільки років старалася не звертати уваги на неї й всіляко хотіла налагодити наші стосунки.
Після всього чоловік також почав до мене погано ставитися. Здавалося, свекруха таки добилася свого.
Але, на щастя, мій чоловік виявився розумнішим. Він покликав матір на розмову та розставив всі крапки над “і”. Він прямо поставив їй умову – або вона припиняє так себе поводити, або ми поселимо її в будинок для літніх людей.
Свекруху дуже образили слова сина. Вона сказала, ніби це моїх рук справа. На що мій чоловік одразу поставив її на місце. Це було його рішення.
А які у вас стосунки зі свекрухами? Мали подібні неприємні ситуації?