Зі свекрухою в нас від початку склалися не дуже хороші стосунки. Ми з першого дня нашого знайомства не змогли знайти спільну мову.
І причина в її ставленні. От як можна поважати жінку, яка не прийняла тебе у свою сім’ю. Я не винна в тому, що нам добре з її сином. Наших з Богданом дітей вона також не любить. Для мене дивно, як можна так ставитися до рідних онуків. Вона всіляко налаштовує Богдана проти мене. Через це в нас часто виникають непорозуміння.
Я ні разу не сварилася з нею перша. Ба більше, я мовчки виконувала всі її прохання і ніколи не робила спроб щось заперечити. А дарма. Свекруха ніколи не сказала мені доброго слова та не похвалила.
До мене Богдан зустрічався з дівчиною, яка була дуже до вподоби його матері, але до весілля в них так і не дійшло. Потім чоловік познайомився зі мною. Але тільки уявіть нахабство свекрухи – вона часто запрошує ту дівчину до нас у гості.
Після появи нашої донечки свекруха всіляко намагалася переконати Богдана, що дівчинка не від нього. Те саме вона розповідала усій рідні. Коли мої діти трохи підросли, свекруха, не соромлячись, стала говорити їм, нібито вони нерідні Богданові. Через це вони часто плачуть.
Згодом я навчилася не звертати на цю жінку уваги. І думала, їй не вийде зруйнувати нашу з Богданом сім’ю. Якби ж то. Вона й тут знайшла, як нас розсварити. Недавно в неї трапився інсульт. А доглядати за нею чомусь повинна я. Не розумію, чому. Я ж нікудишня невістка! Не хочу я витрачати на неї свій час. Має колишню дівчину свого сина.
У мене немає найменшого бажання за нею доглядати. Та й чому я повинна це робити.
У свекрухи є ще молодший син. От нехай невістка і доглядає свекруху. Її вона любить набагато більше, аніж мене. Свекруха з повагою ставиться до сина з невісткою, дає їм гроші, то нехай вони й піклуються про свою матір. Та куди там. У них, бачте, робота, діти. А в нас ні? Інша невістка в очі мені заявила, що ми повинні доглядати маму, бо їм ніколи. Та вони навіть мого чоловіка в цьому переконали. Але я нікому нічого не повинна.
Тоді я запропонувала чоловікові та його брату найняти для мами доглядальницю. Це найкращий варіант. Кошти оплачувати навпіл. Та вони й чути про це не хочуть. Мовляв, як можна залишити маму на чужих людей. Я не погоджусь – і крапка. Думають, що я зовсім з глузду з’їхала. Ні.
Тоді я поставила всім умову – я погоджусь при умові, що квартира свекрухи залишиться моїм дітям. На що брат чоловіка та невістка стали обзивати мене егоїсткою.
Моя мама також вже немолода. Але біля неї зараз живе моя рідна сестра з сім’єю. Ми з нею домовилися, що вони доглядатимуть матір, але після її смерті будинок дістанеться сестрі. І я не маю нічого проти цього.
Натомість рідня чоловіка шукає безплатну доглядальницю для своєї мами. От тільки чому це маю бути я, не розумію.