– Тату, я вагітна! У нас із Вітею буде дитина, – радісно вигукнула в слухавку Емма.
Роман Дмитрович у цю ж секунду відчув цілу купу емоцій. Одна слідувала за іншою, не знав навіть із чого почати.
– А Вітька твій хіба готовий брати таку відповідальність?
– Хоч би порадів за свою доньку, батьку! Ми як одружилися, то ти одразу питав у нас коли з’являться діти. Це ж таке щастя, у тебе буде або онук, або онука.
– Онука і крапка!
– Це чому ж? – здивувалася Емма.
– У нас із твоєю матір’ю дві доньки. Нам було дуже легко вас виховувати. З дівчатками простіше, ніж із хлопчиками.
Як не дивно, але ці слова якось раз підтвердила мати Романа Дмитровича. У відповідь Емма тільки розсміялася разом із Вітею.
– Гаразд, гаразд. Щось ми заговорилися, уже пізно. Передавай мамі привіт, – дівчина попрощалася з батьком і важко зітхнула.
Поруч весь цей час сидів її чоловік і вже перебував у роздумах після цієї розмови.
– Буде весело, якщо народиться хлопчик.
– А ти хочеш сина?
– Неважливо, хто народиться, головне, щоб дитина була здорова.
– Якщо так подумати, то мого тата зрозуміти можна. Йому справді було легко зі мною і моєю сестрою. Навіть не уявляю, як він впорається з онуком.
– Ну і що? Ти народжувати будеш не для нього, а для нас. Я впевнений, що він швидко звикне до хлопчика, ось побачиш.
– Може, ти й маєш рацію. Та й узагалі, зараз поки зарано говорити про стать нашого малюка.
– Варто почекати з цим, люба. Заспокойся і не думай про те, кого хоче твій батько. Це наша з тобою сім’я і нам виховувати дитину.
– Добре, ти мене заспокоїв. Давай змінимо тему, я хотіла з тобою поговорити з приводу дитячої кімнати і купівлі речей для малюка. Мені здається, що іграшки та інше приладдя нам і так родичі надарують. А ось із кольоровою гамою давай вирішимо тоді, як дізнаємося стать дитини.
Можна було подумати, що Емма сама вирішила за двох, але Вітя був згоден на будь-яке рішення своєї дружини, тому не ображався.
Роман Дмитрович ставився до своїх дочок, як до принцес. Дуже часто балував, виконував усі їхні побажання, йому було в радість це робити. Попри таке виховання, дівчатка виросли порядними і стриманими. Жодна з них не стала поганою людиною, кожна знає собі ціну, чого і домагався їхній батько. Все було добре рівно до того моменту, поки Роман Дмитрович не познайомив Емму з одним хлопцем, на якого покладав дуже великі надії. Вони покохали одне одного, їхні стосунки розвивалися як треба, але коли дійшло все до весілля, то одразу цей молодий чоловік кинув Емму. Відтоді минуло чимало часу, і вона зустріла Вітю, поруч із яким уже сама була впевнена в тому, що в них точно все вийде.
Мати Емми була дуже рада за свою дочку, але ось тато вічно бурчав про те, що Вітя не потягне його доньку. Він до останнього вважав, що його дівчинка занадто гарна для такого простачка. Емма ігнорувала батьківське невдоволення і бачила у своєму майбутньому тільки Вітю.
Посеред тижня чоловік відвіз Емму в лікарню на огляд, цього ж дня був шанс дізнатися стать дитини. Дівчина наполягла на тому, щоб Вітя поїхав додому і приготував що-небудь поїсти, якщо що, вона йому зателефонує. Чоловік так і зробив, витратив близько години на готування. Раптом пролунав дзвінок у двері.
– Привіт, зятьок. Як справи?
– Здрастуйте, Романе Дмитровичу. Проходьте, тільки Емми поки немає вдома, я її пізніше заберу з лікарні.
– Поїхала на УЗД?
– Так, сьогодні дізнаємося хто у нас буде. Хочете подивитися дитячу?
– А що, вже все готово?
Двері відчинилися, тесть побачив тільки білі стіни й покладений паркет.
– А чому все не в рожевих тонах? І де всі рожеві меблі? Ще не прийшли?
– Рожевий… Романе Дмитровичу, а раптом буде хлопчик? Йому що, потім жити в рожевій кімнаті? – засміявся Вітя.
– А ти хіба не знаєш?
– Чого не знаю? Ну, Емма ще не дзвонила, не казала хто в нас буде, – зять розгубився.
– Видно, що не знаєш. Донька мені сказала, що теж дуже хоче дівчинку.
Вітя помітно посумував.
– Що, правда?
– Робити мені нічого, обманювати тебе, синку! Звичайно, це правда. Ну, нічого, переживеш. Мабуть, вона не хотіла тебе засмучувати.
– Гаразд, може й так. Не хочете чаю або перекусити?
Наступні півгодини минули в повній тиші. Вітя не знав про що далі говорити зі своїм тестем, усе думав про те, що він йому сказав.
– А ти дуже смачно готуєш. Ну добре, я піду. Дякую за частування.
Зять провів Романа Дмитровича, а сам присів за кухонним столом. Вирішив дочекатися дружину, вона, найімовірніше, вже в дорозі, раз не зателефонувала.
– Рідний, я вдома! Уявляєш, у нас буде хлопчик.
– І ти цьому рада? – тихо запитав чоловік.
– Звичайно, я рада. А ти? – у Емми в ту ж мить спала посмішка, коли побачила сумний погляд Віті, – Почекай, що сталося?
– Ти більше хотіла дівчинку, так? Скажи правду.
– Звідки ти це взяв? Для мене теж було неважливо, хто народиться. Я була б рада як хлопчикові, так і дівчинці.
– Тобто ти такого не говорила своєму батькові?
– Ага, тепер мені все зрозуміло. Не хвилюйся, зараз я йому зателефоную і в усьому з ним розберуся.
– Ні, не дзвони. Так ти тільки сильно посваришся з татом. А потім ще, не дай Боже, вся вина ляже на мене.
– Тоді що нам робити? Батько, схоже, надумав нас посварити.
– Народжувати тобі ще не скоро, тому можна поки що влаштувати тобі невелику поїздку. Я зарезервую номер в одному готелі, поруч із яким є гарний спа-центр. Відпочинеш, розслабишся. Все одно твої батьки не стануть приїжджати в гості, поки тебе немає. А після пологів подивимося, як твій тато заспіває.
Так і вчинили, Роман Дмитрович дуже скучив за Еммою. Коли та повернулася додому з хлопчиком на руках, батько спочатку зовсім не звертав увагу на свого онука. Але потім раз на тиждень приїжджав і сидів із дитиною, коли йому телефонувала Емма:
– Тату, терміново приїжджай.
Усе йшло за планом, Вітя все ж не втрачав надії, що новоспечений дідусь полюбить їхнього синочка. Уже через півтора року тестя було не впізнати, він почав за своєю ініціативою приїжджати до онука, гратися з ним. Син Емми дуже позитивно вплинув на її батька.
– До речі, тату, мамо, ви скоро знову станете дідусем і бабусею.
– Ох, молодь! – засміявся Роман Дмитрович, – Уже й другу дитину заробили. Тепер у Гліба з’явиться брат або сестра.
– Що скажеш, синку? – звернулася до нього Емма, – Хочеш, щоб у тебе з’явився братик чи сестричка?
– Хочу, дуже хочу! – малюк радісно застрибав на місці.