Через події у нашій країні ми з чоловіком та дітьми переїхали жити до його мами у село. На початку все було добре, всі так переживали, що буде далі, що не мали як і чому сваритися. Час йшов і згодом ми дізналися, що нам уже не має куди повертатися, погані думки вщухали та почалось «сімейне життя» з двома господинями на одній кухні.
І ось на синів день народження – 1 рік, я вирішила зробити справжнє свято. Наперед почала шукати цікаві рецепти, складати меню, писати список необхідних продуктів. Тут і почалися мої маленькі конфлікти зі свекрухою, але я сильно на них не зважала, продовжувала купувати необхідні продукти, то з сусідами поговорю вони мені щось просто так дають, десь поїду щось по акції куплю, то зекономлю. Свекруха бачила, як я все постійно купую та старанно готуюсь і мовчала, доки не заглянула у моє меню…
Скажу чесно, що до всіх цих подій у нас були чудові стосунки, майже доньки з мамою, можливо, тому що бачилися ми лише на свята, а тепер змушені жити разом…
– Олю, схаменися! – кричала свекруха до мене, а тоді обернулась до мого чоловіка – Ну, ти бачив, що вона там понавиписувала? А де нормальні страви? Що люди їсти будуть? Там ні холодцю, ні голубців… навіть олів’є не має! Люди мусять її кальмарів їсти? Та що ж це таке? Відколи в тому інтернеті пишуть щось краще, ніж твоя мама готувала багато років? Он один вже в Китаїʼ прославився! З’їв кажана і тепер весь світ страждає, хочете так само?!
Кричала вона так, що всі сусіди чули, тепер і не знаю, куди очі від них ховати..
До дня народження сина три дні, зі свекрухою ми так і не говоримо, вона готує свої страви, а я свої, то тепер не знаю, як те свято буде…