Коли Ліда виходила заміж, були нелегкі часи. Заради красивого пишного плаття довелося відмовитися від бенкету.
– Переміряла стільки суконь, і все не те. А потім вдягла та зрозуміла – це воно. Мені сказали, ніби воно ексклюзивне та пошите вручну, – пригадує Ліда.
– Ціна, звісно, кусається, але нічого. Лиш би тобі було до вподоби, – говорила дівчині мама.
Після весілля Ліда з Андрієм переїхала жити до його батьків. Свекруха зі свекром жили в місті, але свекруха родом з того ж села, що й Ліда.
– З Андрієм я познайомилася, коли він з батьками приїжджав у село до своїх бабусі з дідусем, – розповідає Ліда.
Якось свекруха запитала:
– А з весільною сукнею що робитимеш? Краще продати, щоб дарма не стояла, – переконувала Ліду свекруха.
– Поки нехай стоїть, а там побачу, – відповідала Ліда.
– Кажуть, продавати сукню – не до добра. Ніби віддаєш свою долю комусь іншому, – говорила мама Ліди.
Минуло два роки. Ліда з Андрієм їхали до її рідних. Але вийшло так, що вони затрималися на тиждень довше. Двоюрідна сестра Андрія запросила їх на своє весілля. Ліда була знайома з нареченою, вони з нею вчилися в одній школі.
– Бачиш, у сестри така ж сукня, як і в тебе. А ти говорила, ексклюзивна, ручної роботи. Ціну собі набивала? – запитав Андрій в Ліди.
– Мені було дуже неприємно від цих слів, – пригадує Ліда, – свекруха також намагалася уїдливо насміхатися.
На весіллі наречена примудрилася зачепити сукню каблуком та порвати її, а потім ще залишила на ній пляму від торта, який вона випадково упустила.
– Я ж взяла цю сукню напрокат. Як тепер бути? Воно ж пошите вручну, – бідкалася наречена.
Всі намагалися заспокоїти, пожаліти дівчину. Минуло два місяці. Співробітниця попросила Ліду продати їй свою весільну сукню. Вона погодилася, при цьому навіть не глянула всередину. Так і віддала запаковане.
– Мені за неї непогано заплатили, – хвалилася Ліда.
А наступного дня співробітниця повернула сукню та попросила свої кошти назад. Згодом вона розповіла всім, нібито Ліда намагалася її обдурити.
– Як ти сміла продавати мені цей непотріб? – дорікала співробітниця Ліді.
Ліда не розуміла, про що йде мова. Потім відкрила коробку та побачила порване внизу плаття. А посередині красувалася величезна пляма від торта.
Ліда одразу ж зателефонувала до сестри Андрія.
– Все було так, як я і гадала. Свекруха привезла їй цю сукню, сказавши, нібито вона взяла її напрокат в салоні.
– Не переймайся, – заспокоювала свекруха свою племінницю, – от побачиш, ніхто нічого не помітить. Вона це плаття і не витягає з шафи.
Андрій, замість заступитися за дружину, став на захист мами. Лідії було соромно перед своєю колегою по роботі.
– От і далі б лежала та сукня без діла, а так мама вдало знайшла їй застосування. Буває, заради вигоди потрібно і збрехати. Ти як думала.
Після цих слів чоловіка Ліда довго не думала, зібрала речі та поїхала до батьків.
– Нічого, коли я виходила заміж вдруге, то придбала собі ще кращу сукню, – говорить Ліда, – вона досі стоїть в мене в шафі. Думаєш, справа в прикметах? Ні. Справа у скупості та підлості деяких людей.
Це ж треба! Вони не тільки обдурили Ліду, а й здерли кошти з племінниці, сказавши, ніби плаття з салону. Єдина прикмета, до якої потрібно прислухатися – перед тим, як виходити заміж, треба добре вивчити свого майбутнього чоловіка та його сім’ю. Тоді точно не прогадаєте.