Олена почала працювати в невеликій компанії після закінчення університету. Вона працювала дуже багато, але отримувала невелику зарплату. Однак у неї не було досвіду, тому дівчина не мала можливості влаштуватися на кращу роботу. Одного разу її подруга Христина розповіла їй, що в одній солідній компанії з’явилася вакансія.
Олена пішла на співбесіду й була прийнята на роботу. Тоді вона думала, що зірвала джекпот, адже її зарплата буде набагато вищою, ніж на попередній роботі.
Вона почала добре заробляти, купила машину й нові меблі в квартиру, яку їй подарували батьки. Вона почала гарно одягатися і насолоджуватися вишуканими стравами. Її рідні та друзі ледве впізнавали її, оскільки вона стала дуже красивою, доглянутою жінкою.
Спочатку справи у неї йшли добре. Вона швидко знайшла спільну мову з колегами та добре виконувала свою роботу. А потім помітила, що директор почав виявляти до неї надмірну увагу.
Віктор Петрович був набагато старший за Олену, і він постійно намагався залицятися до неї. Він виявляв знаки уваги на очах у всіх співробітників, купував їй квіти та цукерки, просив зустрічатися з ним вечорами.
Останнім часом директор давав їй багато завдань, часто змушуючи працювати довше за інших колег. Одного вечора, коли вона працювала допізна, він викликав її до свого кабінету, стверджуючи, що це термінова справа. Олена здивувалася, оскільки не очікувала, що в цей час в офісі буде хтось ще. Коли вона увійшла до кабінету, на неї чекала неприємна несподіванка. Директор почав до неї непристойно залицятися. На щастя, в цей момент повернувся інший співробітник, і Віктор Петрович, злякавшись шуму, дозволив Олені вийти…
“Ти повинна приїхати до мене в готель сьогодні ввечері, інакше я тебе звільню”, – написав начальник у меседжері для Олени.
Вона не знала, що робити. Вийшовши з офісу, вона проплакала всю дорогу додому. Вона не хотіла втрачати роботу з хорошою зарплатою. Крім того, вона не могла так вчинити з дружиною директора. Наталя була доброю жінкою, і вони часто спілкувалися.
Того вечора Олена неохоче пішла до готелю, і, на її подив, дружина директора вже була там. Виявляється, дружина начальника давно підозрювала чоловіка у зраді, тому найняла приватного детектива. Коли вони постукали у двері готельного номера, обличчя Віктора Петровича спотворилося від шоку, коли він побачив дружину. Наталя почала кричати на нього, а Олена тихо пішла.
Згодом Олену звільнили з роботи, але Наталя допомогла їй знайти нову та кращу посаду. Зараз вона працює на керівній посаді, більше не обмежуючись роллю секретаря.
Зараз Олена дуже щаслива. Вона має чудову роботу та заробляє навіть більше, ніж на попередній посаді.
Наталя розлучилася з чоловіком і подала позов до суду, щоб отримати свою справедливу частку в компанії та квартирі. Вона вирішила, що їй вдасться домогтися свого. Не можна витрачати своє життя на зрадників…