Свій спадок від батьків, їх будинок, я вирішив продати. Він знаходився неподалік від міста і з нього можна було б зробити хорошу дачу, адже будинок затишний, великий, землі багато, проте мої діти дорослішають і їм потрібно давати освіту та власне житло, от і доводиться продавати.
Минулого року навесні я вирішив продати будинок. Відразу зв’язався зі своїм хорошим другом, він добре розбирався у цінах на нерухомість, бо займався цим, тому він оглянув будинок і допоміг встановити його ціну. Ми вирішили не завищувати, навпаки, навіть трохи занизили, адже село трохи далеко від міста та й мені було важливо продати швидше, адже вже влітку син мав йти навчатися, а хотів він у медичне.
Наступного дня я вже говорив з першою потенційною клієнткою, яка приємно здивувала мене. Вона ставила конкретні питання, ввічливо говорила зі мною, а наприкінці розмови вона вибила мене з себе.
– У вас тут ціна стоїть трохи… велика… Може б ви її зменшили?
– Ну я можу скинути одну чи дві сотні доларів, але ж не більше, ціна і так маленька! – здивовано відповів я.
– Ні, я б хотіла, щоб ви її зменшили в половину! – відповіла вона.
На це я погоджуватися не став і повторив свої попередні слова. Мене дивувала ця жінка, адже ціна стояла мінімальна на ринку, задарма я теж не хочу віддавати будинок!
Наступного дня вона знову мені зателефонувала, думав, що вона обдумала мою пропозицію і погодиться, але натомість вона почала мені розповідати про свої проблеми. Виявилось, що вона багатодітна мама, якій потрібно допомогти і я маю це зробити, бо ж їм ще потрібні гроші, щоб одягнути та нагодувати діток! Я одного взагалі не розумію – навіщо вона телефонує, щоб купити будинок, на який не має грошей? Це те саме, що у супермаркеті набрати цілий кошик продуктів й розповідати касиру, що він повинен її зробити знижку у 50%, адже на неї вдома чекають маленькі діти.
Я був сам не в собі від злості після такої розмови! То що тепер всім жінкам, які родили понад троє дітей треба робити на все знижку у 50%? Держава їм і так допомагає, платить, а я не державне підприємство, щоб допомагати малозабезпеченим, чи багатодітним… Чи я маю сам хліб з дітьми їсти, аби комусь іншому краще жилось?
Згадав історію, яку нещодавно мені дружина розповіла. Вона працює у салоні краси, робить манікюри. І от клієнтка у неї нова, старша жінка, років 50, вибирала для себе все найкраще й найдорожче, а коли вся робота була зроблена, то почала вимагати, щоб її зменшили ціну вдвічі, адже вона матір п’яти дітей і її потрібно поважати. Весь салон краси був вражений таким скандалом, тому адміністратор відпустив її взагалі з безплатним манікюром, але номер її заблокували, аби ще, не дай Боже, не записалась.
Зараз я дивлюсь на власну ситуацію і ту, що сталась з моєю дружиною і думаю про те, що часто такі багатодітні матусі справжні маніпулятори. Складається враження, що вони дітей більше народжують, аби лише їм всюди знижки робили й для чого це? Можеш дати дітям щось – то народжуй, а не можеш – то не випрошуй потім в інших допомоги.
А ви що про це думаєте?