Між мною та сестрою була велика різниця у віці. Я пізня дитина в батьків. Мама довго наважувалася на появу другої дитини. Здається, батько надіявся, що в нього буде син, але не склалося.
Він отримав ще одну донечку. З моєю старшою сестрою Уляною ми не настільки близькі. Ще з дитинства ми не могли між собою поладнати. Так і досі. У нас різний характер та погляди на життя. Може все через різницю у віці. Тому нам не дуже вдається знайти спільні теми для розмов. Але навіть не зважаючи на це, я любила свою сестру та готова була заради неї на все. На відміну від неї. Уляна холодна та байдужа людина.
Коли я закінчила школу, сестра саме отримала диплом магістра. На четвертому курсі вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми чудово розуміли, що йде до весілля. Але всі плани розбилися. Не стало наших батьків. Відтоді ми з сестрою залишилися самі.
Двокімнатна батьківська квартира залишилася нам обом. Свою частину житла я вступила сестрі, адже в неї скоро появиться сім’я, а не хотіла заважати молодому подружжю. Тож я зібрала речі та вирішила переїхати до баби.
Попри всі негаразди у своєму житті, бабуся залишалася доброю та щирою людиною. З нею ніколи не було сумно. Вона вміла дати влучну пораду та підтримати у важку хвилину. І якби не вона, я не уявляю, як би склалося моє життя. Я, звісно, не мала в планах жити біля неї все своє життя, але й переїжджати від баби не дуже то й хотіла.
Після навчання я влаштувалася на роботу. Там зустріла Василя. Він чимось навіть нагадував мою бабу. З ним було легко та добре. Ми завжди мали спільні теми для розмов. Він став моєю розрадою. Давно я не відчувала себе настільки щасливою. Бабі мій вибір також дуже сподобався.
З Уляною ми бачилися вкрай рідко. Все-таки роки окремо далися нам взнаки. За цей час вона встигла стати мамою. Свою племінницю я бачила всього три рази. Але мені цього вистачило. Було просто нестерпно перебувати в компанії Уляниного чоловіка. Такого скнару я ще не зустрічала.
Недавно ми з Василем святкували річницю наших стосунків. Він влаштував мені романтичну вечерю, а потім зробив пропозицію. Чесно сказати, я була дуже цьому здивована. “Кохана, ти будеш моєю дружиною?” – запитав він та витяг з кишені колечко. Я погодилася. Першим же ділом побігла до бабусі, щоб розповісти їй цю новину. Але вона знала все ще до мене. Це ж вона допомагала Василеві обрати колечко.
Розписку святкували в тісному сімейному колі: я, Василь та баба. Сестра відмовилася прийти до нас, адже в її чоловіка були термінові справи. Так ми створили сім’ю та стали думати про власне житло.
Хотіли жити окремо, тож варіант з бабусею одразу відпав. Брати квартиру у кредит побоялись, а винаймати надто дорого в наш час. Ми довго думали, як зробити краще. І нашу проблему знову вирішила баба. Вона сказала, що після своєї смерті мій дідусь залишив квартиру. Правда там були квартиранти, і знаходилася вона трохи далеко. Але бабуся й тут все швидко вирішила.
Ми дуже зраділи та таки погодилися переїхати. Через два тижні святкували новосілля. Саме тоді на порозі нашого дому і з’явилася моя сестра. Вона прийшла нас привітати та принесла посуд. Подарунок потрібний. Ми з нею стали говорити. Всі питання були про квартиру. Звідки ми її отримали, скільки платимо за оренду…І я вважала за потрібне розповісти їй правду. Уляна мовчки встала та пішла.
Наступного дня до нас прийшла баба. Сказала, що того ж дня сестра заходила й до неї в гості, але не з хорошими намірами. Вона почала звинувачувати бабцю. Кричала, що та егоїстка та лукава людина.
Сказала, щоб баба віддала квартиру їй, адже в їхній сім’ї не ладиться, тож Уляна планує розлучитися.
Баба не звернула уваги на слова сестри. А щоб вона не вигадувала, сказала: “Мила, в тебе є квартира. Ти що забула, що твоя сестра віддала тобі свою частку? Чи ти вже не пам’ятаєш цього? Про мою квартиру забудь і не будуй собі марних надій”.