Три роки тому ми з моїм к0лuшнiм чоловіком р0злyчuлucя. Між нами не залишилося нічого спільного, окрім нашого сина Тимофія. Мене не здивувало навіть те, коли чоловік після р0злyчeння зі мною через місяць вже знайшов собі молоденьку дівчину. Три місяці тому вони розписалися.
Мені, чесно кажучи, вже байдуже. Але вчора я отримала від неї повідомлення, яке мене дуже збентежило. Вона говорила, щоб ми дали спокій Артему та перестали вимагати від нього гроші, бо тепер ми не отримаємо ні гривні.
Тимофію зараз п’ять років. Досі я була в декреті, тож Артем покривав всі витрати на сина. Навіть після розлучення ми узгодили, що продамо нашу трикімнатну квартиру та розміняємо її на дві: одну для колишнього, іншу – для нас із сином.
Артем платив досить непогані аліменти. Але власні витрати я хотіла покривати самостійно, тож увесь час ходила на різні співбесіди та шукала роботу. Кошти, які щомісяця сплачував Артем, повністю ішли на сина. Сюди входила оплата дитячого садка, гуртки, іграшки та продукти. Дещо я брала, щоб оплатити комунальні послуги.
Гурток із дзюдо, на яке захотів мій син, також вимагав додаткових коштів. Я вдячна Артему за те, що не покинув сина. В іншому випадку не знаю, що б я робила.
Цьогоріч влітку колишній скинув більше грошей з умовою, що я відвезу сина на відпочинок. Тож ми побували в горах. Радості сина не було меж.
Мене тішить, що Артем попри наше розлучення не забуває про свою дитину. Навіть якщо в мене термінові справи, я часто залишала Тимофія на нього. Колишній водив його по торгових центрах чи на розваги. Щоправда, син так і ні разу не був у домі свого батька.
Як я і думала, причина була в новій обраниці колишнього. Мені, звісно, було байдуже на це, допоки не отримала від неї повідомлення. Недавно вона ще й насмілилась мені зателефонувати. Заявила, що я зовсім не маю совісті, адже через нас чоловік витрачає більшу частину своєї зарплати.
Я не стала мовчати. Одразу розповіла про все Артему. Його це дуже розізлило. Він при мені зателефонував їй та сказав не пхатися в його справи й тим паче керувати його грошима.
Але я все одно переживаю, щоб їй таки не вдалося вмовити Артема зменшити суму витрат на сина. Тоді мені доведеться багато в чому відмовляти своїй дитині.
Надіюся, що в Артема все-таки переважають ті людяність, щирість та доброта, за які я його покохала.