У мене зламалася машина, вже кілька днів вона в ремонті. Пощастило, що були вихідні, але вони швидко минули.
Сьогодні понеділок, і мені потрібно було виходити на роботу. До місця моєї роботи досить далеко їхати. Довелося йти на автобус.
Я встала швидше, аніж зазвичай. Одягалась та знайшла в Інтернеті номер автобуса, котрим мені треба скористатися.
Мені довго довелося стояти на зупинці. Перші два автобуси були вщент забиті пасажирами. Я вже хотіла набирати номер таксі, як раптом з’явився автобус, якого я так довго чекала.
Я увійшла, заплатила за проїзд та сіла позаду двох жіночок. З їх слів було зрозуміло, що вони недавно вийшли на пенсію.
Жіночки були гарно одягнені та доглянуті, і тільки морщинки на обличчі видавали їх вік.
Вони були дуже щасливими. Жінки придбали собі тур на відпочинок до Єгипту й обговорювали, як добре вони відпочинуть.
Тоді одна з них мовила:
– Ох, мрію покататися на квадроциклі по пустелі.
– Ти зовсім з глузду з’їхала? Розсиплешся, як той пісок у пустелі. Як я тебе потім додому забирати маю?
– Я ще молода. І на верблюді покататися хочу!
– Ні, ну ти жартуєш! Ще чого? Забула, скільки тобі років? Ще скажи, що на танці мрієш потрапити.
– Чом би й ні!? А ти собі мовчки дивися та заздри.
Ті жінки зробили мій настрій. Мрію на старість про таку ж подругу, як ця жінка. І про таке життя…