Богдан з Оксаною жили добре. Але так думав лише Богдан, як виявилося. Перший час у них справді все було чудово. Оксана виявилася вправною господинею, чудовою дружиною. Богдан з радістю повертався додому після роботи. Довгі розмови на кухні, романтичні вечори. Навіть після весілля їм вдалося зберегти ті теплі почуття.
Невдовзі в них появився перший син Ілля. Богдан виявився просто чудовим батьком, він у всьому допомагав дружині. Для чоловіка не було важко начистити картоплі чи помити посуд. Він добре розумів, не потрібно все скидати на дружину, а всі обов’язки треба ділити навпіл. Так вчила його мати. Через два роки Оксана знову завагітніла. Богдан тільки зрадів цьому. І знову син. Радості чоловіка не було меж.
Назвали Михайликом. Богдан хотів іще одну дитину, він щиро надіявся, що колись в них таки буде дівчинка. Але дружині нічого не говорив.
Після других пологів вона дуже змінилася. Будь-що, одразу зривалася на чоловіка та дітей. Відтоді їхнє життя дуже змінилося. Тільки Богдан повертався з роботи, Оксана лишала дітей на нього, а сама пішла. Чоловікові говорила, що хоче відпочити від домашньої рутини.
Богдан не міг зрозуміти, що ж трапилося з його дружиною. Де та колись усміхнена та привітна жінка, котру він покохав?
Дратівлива, кричить на дітей, всім невдоволена. Вона навіть готувати перестала. З чоловіком розмовляти зовсім не бажає. Так тривало два роки. Сини підросли, почали ходити в дитячий садок. Але Оксана не мінялася. Вони з Богданом стали зовсім чужими.
У червні Богдан сказав Оксані, що хоче повезти сім’ю на відпочинок в санаторій. Адже вони стільки років ніде не відпочивали. Дружина мовчки дивилася на чоловіка та зовсім не реагувала на його слова. А потім зайшлася гучним сміхом:
– З тобою кудись їхати? Та я з тобою не можу в одній квартирі знаходитися! Досить, я йду від тебе! Мені набридло таке життя. Я не стара, тож знайду тобі заміну. А тебе? Хто тебе такого захоче? Поглянь на себе! Синів виховуй сам, ти батько.
З тими словами Оксана зі всієї сили гримнула дверима та пішла. Богдан ще довго не міг прийти до тями, аж поки Ілля не попросив їсти.
А потім чоловік почав себе заспокоювати. Чого це він? До того вже давно ішло. От тільки, як тепер сини? Що їм сказати. Яка вона мама після цього? З тими думками він пішов на кухню, треба було годувати дітей та вести їх на прогулянку. Він вирішив – відвезе синів в санаторій без Оксани. Чого вони повинні страждати.
Погода сприяла гарному відпочинку. Богдану й самому хотілося трохи розвіятися, зібратись з думками.
Неподалік від них в санаторії жили вимушено переселені особи. Серед них була жіночка з шестирічною дочкою. Вони приїхали сюди зі Сходу України. Чоловіка в неї немає. Вже давно розлучилися. Тут Лариса живе другий місяць.
Богдан почав розповідати й свою історію про дружину, котрій набридла сім’я. Ілля вже все розуміє, не маленький. А Михайлик постійно питає за мамою. Тяжко йому, але заради дітей потрібно триматися. Так увесь відпочинок вони з Ларисою провели разом. І діти їхні здружилися.
Тиждень відпочинку минув швидко. Богдан і сам того не очікував, але він запросив Ларису до себе. Назавжди. Тільки тепер зрозумів, що його з дружиною вже давно нічого не пов’язувало. Воно й добре, що все так сталося.