Марія та Юлія дружать ще з дитинства. Вони всюди разом. Удвох навчалися в одному університеті, удвох жили в гуртожитку. Так було, допоки Юлія не вийшла заміж. Її чоловік працював в іншому місті, тож дівчина без роздумів поїхала за ним. З Марією вона спілкувалася по телефоні. Але подруги все рідше телефонували одна до одної. А потім їхнє спілкування зовсім обірвалося. На той у Юлії народилася дочка, тож часу на розмови вже не було.
Пізніше Юля чула, що її подруга також вийшла заміж, але де вона зараз, Юлія не знала. Вона декілька разів набирала номер подруги, але та не відповідала. А потім все закрутилося – дочка, домашні турботи… Та й з чоловіком в Юлії щось не ладилося. Вона підозрювала, що в нього є інша, але говорити з ним про це не наважувалася. На гарячому не зловила, але ставлення в нього вже давно не те.
Минув час. Чоловік Юлії сам запропонував розлучитися. В нього вже давно є інша. Тим паче вона чекає на появу дитини. Виходить, донька не потрібна, якщо є вагітна коханка. Юля не стала вияснювати з ним стосунки. Після почутого вона вирішила – не хоче жити з невірним чоловіком. Тому вона зібрала речі та повернулася у своє рідне місто. Там в неї залишилася квартира. Після смерті матері Юлія так і не наважилася здавати її в оренду.
Минув рік, життя Юлі почало потроху налагоджуватися. Вона знайшла хорошу роботу, отримувала зарплату та виховувала дочку. Злата навчалася в школі. Юлії чудово вдається все поєднувати, хоч перший час вона думала, що не справиться. А даремно. Зараз вона живе куди краще, аніж з чоловіком.
Якось зовсім випадково вона зустріла свою давню подругу Марію. Юлія саме ішла до мами Марії, щоб дізнатися, як склалося її життя. У дверях вона й зустріла свою подругу. Жінки дуже раділи зустрічі, адже вони не бачились стільки часу. Виявилося, Марія також розлучена та сама виховує сина. От саме ішла в дитячий садок по дитину. З того часу подруги знову нерозлучні. Юля часто сидить з сином Марії, коли в подруги справи. Якось Юлія поспішала до подруги. Та просила посидіти з її сином, адже мала відлучитися на певний час.
Юля прийшла раніше. Хотіла подзвонити у двері, як почула розмову Марії:
– Ти б бачила, який безлад у Юлі вдома. Навіть ходити туди не хочу!
Юля стояла як вкопана та не могла вимовити слова. Вона й подумати не могла, що подруга може так говорити про неї іншим. З сином Марії вона в той день таки посиділа, не хотіла подавати виду, що все чула. Але Юлія задумалася. Чи взагалі потрібна їй така подруга?