Ігор будував будинок та радів. На окраїні міста вони придбали шматок землі, де й вирішили збудувати свій затишний дім. Вони з Надією мріють про щасливу велику сім’ю. У них підростає син Петро. Він у всьому допомагає татові, справжня гордість. Вони не діждуться, коли нарешті поселяться у своє нове житло. Бували дім три роки, і нарешті поселилися. Тільки радіти та жити. Але їх син неочікувано захворів. Вони думали, це звичайна простуда, але ж ні. Невиліковна хвороба. Куди тільки не зверталися, всюди розводили руками.
Через кілька місяців сина не стало. Дружина змарніла, перестала ходити. Лікарі розводили руками, говорили, що це через нерви та переживання. Вона не змогла справитися з душевним болем та недугою. Через три роки і її не стало. Так Ігор залишився один. Нелегко йому було перший час. Великий просторий дім, а в нього жодної підтримки, один, як билина в полі. Добре, що хоч робота його відволікала. Тяжко йому далась втрата найрідніших людей. Але час лікує. Чотири роки чоловік ходив, мов у воду канув.
Якось помітив у сусіда жінку, якої раніше тут не бачив. Зеновій сказав, що Оксана винаймає в нього кімнату. Дім у них великий, живуть з дружиною удвох. А так хоч додатковий заробіток є. Виявилося, Ігор та Оксана разом працюють, тож і на роботу ходили щоранку удвох. Перший час вони тільки віталися та майже не розмовляли між собою. А потім почали спілкуватися. Оксана розповіла, що спонукало її орендувати кімнату.
Син її одружився. Коли справляли весілля, його дружина вже була вагітною. Квартира в Оксани двокімнатна. Коли появиться дитина, буде тісно усім тут жити. Та й з невісткою у неї не склалося. Тож, щоб не сваритися, вона вирішила орендувати кімнату. А діти собі поладнають й без неї. Так і вирішили питання житла. Тепер відносини з невісткою трохи покращилися. Ігор розповів про своє життя, кого вже немає поруч.
Тоді Ігор запропонував Оксані переїхати до нього. Вони самі. Їм добре разом, чого тягнути. І Оксана не просто йому подобається, тому Ігор пропонує вийти їй заміж за нього. Так і створили сім’ю. Син Оксани виявився хорошим чоловіком. Він не цурався ніякої роботи, був добрим та ввічливим. Коли Оксана стала жити з Ігорем, син запропонував їм зробити ремонт. Пофарбувати, поклеїти шпалери.
Згодом їх особисте життя владналося. Всю свою любов чоловік віддав сину Оксани. На свята син часто приїжджав з дружиною та онучкою до їхнього дому. Тоді дім оживав. Якось до Ігоря завітала рідна сестра його покійної дружини. Вона стала говорити, що в Ігоря немає нікого, окрім неї та її сина. Тож Ігор повинен написати на них заповіт. А то будинок дістанеться чужим людям. І вона глянула на Оксану.
Ігоря це дуже обурило. Він сказав, що заповіт вже складений на сина Оксани. Отож тут їй нічого робити. Коли йому було важко, нікого з них не було поруч, а тут одразу “віддай будинок”. Вже наступного дня він пішов та склав заповіт на сина Оксани. Щоб такі, як сестра його покійної дружини більше не ставали йому на заваді.