Мені й досі не віриться, що за час моєї відсутності в мого чоловіка появиться інша жінка, а він зможе так легко проміняти сім’ю на нову розвагу. У лютому ми з чоловіком вирішили, що я з синами поїду в більш безпечне місце – в село до своєї мами. І поки ми з дітьми жили там, він спокійно розгулював з коханкою по місту. Якби не наша сусідка навпроти, тітка Люда, я й так би ніколи не дізналася правду. Найбільше не хотіла, щоб про це знали наші сини.
Декілька років тому я й сама піддалася емоціям та зрадила своєму чоловікові. Але я тоді щиро пошкодувала про скоєне й уявити не могла, що згодом життя віддасть тим самим. Думала, в нашій сім’ї все налагодилося й чоловік давно мені пробачив. Якби ж. Розумію, що безліч пар стикалися зі зрадою. А останнім часом тим більше.
Чи не кожна сім’я змушена була на певний час розлучитися. Так було і в нас. Тільки я й гадки не мала, як для мене обернеться розлука з чоловіком.
Дізнавшись про зраду, я ще до довго не могла прийти до тями. Як можна було так легко проміняти сім’ю на тимчасову розвагу. А як же наші діти? П’ятнадцять років сімейного життя! Він чоловік та повинен дбати про майбутнє власних синів, а не шукати жінок на стороні.
Того дня я, залишивши синів з мамою, вирішила на власні очі у всьому переконатися. Зазделегіть приїхала додому та стала чекати чоловіка з роботи. І яким був мій подив, коли відчинилися двері, а туди, мило тримаюсь за руки та гучно про щось розмовляючи, зайшов мій чоловік зі своєю новою пасією.
Спочатку хотілося щосили вдарити його по щоці, але таки стримала емоції та вирішила з ним поговорити.
Коханку він попросив піти до іншої кімнати. Ну ще б! Мабуть, не хотів вплутувати її в нашу розмову.
“Як ти посмів мені зрадити? А діти? Невже тобі їх не шкода?” – почала я, вже зовсім не стримуючи себе. Та замість вибачень у відповідь почула лише звинувачення. “А ти? Хіба ти не зраджувала? Скажи? Ще й мене звинувачуєш! Навіть не смій взагалі щось говорити!”
Я ледь зібралася з думками та мовила: “Вже сотні разів тобі говорила, я жалію про свій вчинок, а от ти, схоже, зовсім ні! Ти чоловік, приклад для синів! І приводиш у наш дім свою пасію! Та мені соромно, що сусіди перешіптуються в мене за спиною!”
Ми ще довго звинувачували одне одного. Я зрозуміла, що розмови так і не вийде. Здається, він просто не розуміє, що коїть. Та й на вигляд вона зовсім не приваблива, і що він тільки знайшов у ній. Одним помахом зруйнував нашу сім’ю. Не знаю тепер, як пояснити все синам. Виявляється, для нього цілком нормальне явище – зрада у відповідь. З розуму зійти можна. Мама мала рацію – не буде з нього хорошого чоловіка.
Того дня я повернулася до мами. Вже й сумніваюсь, чи потрібен мені взагалі такий чоловік. Я хоч вибачення попросила та зрозуміла, що вчинила недобре, а йому байдуже. У нього нова любов, бачте! Навіщо мені такий чоловік, який замість бути поруч, відправив мене з дітьми до мами, а сам тим часом розважається з іншими. Хіба це нормально? Скажіть. Почала задумуватися про розлучення, я гарно виглядаю, тож певна, що знайду йому заміну. А як би ви вчинили?