Ми з Наталею мало спілкуємося, хоча живемо в одному місті. Від наших спільних друзів я почув, що вона переживає важкий період у своєму житті, тому вирішив відвідати її, щоб запропонувати підтримку. Наталя розповіла, що втратила роботу, її чоловік працює нерегулярно, і вони борються зі зростальними рахунками та піклуються про дитину. Я відчув глибоке співчуття до сестри й вирішив допомогти їй, чим зможу. Однак, повернувшись додому, я відчув важкий тягар на серці. Наступного дня я зібрав всі речі, які міг віддати, і відвіз їх до Наталі.
З того моменту не тільки я, а й багато наших родичів протягом декількох місяців допомагали сестрі. Хтось приносив одяг і теплі речі, а сусіди навіть майже нове дитяче взуття. Ми почали купувати для них харчі, в тому числі найнеобхідніші – крупи, картоплю, печиво та фрукти. Ми робили все, що могли, щоб підтримати Наталю та її родину. Її чоловіка бачили рідко, і ми припускали, що він, мабуть, важко працює, щоб звести кінці з кінцями.
Одного разу я вирішила відвідати Наталю не ввечері, а вранці перед роботою. Саме тоді я побачив напрочуд великий і красивий автомобіль, припаркований біля їхніх воріт. Це був явно дорогий транспортний засіб. Чоловік Наталі вийшов з будинку, сів у цю ж машину і поїхав. Сповнений цікавості, я поспішив до Наталі та розпитав її про машину. Вона пояснила, що вони взяли кредит на її придбання і поступово виплачують його.
Моє здивування зростало, і я запитав її: “Отже, у вас вдома майже немає грошей, але ви змогли купити таку дорогу машину в кредит? Ми всі вважали, що ти стикаєшся з непереборними проблемами, але, схоже, ти живеш на нашу фінансову підтримку і їздиш на дорогій машині”. Це одкровення зробило очевидним, що фінансова допомога, яку ми надали, була використана не так, як ми думали.
З того моменту я вирішив дистанціюватися від сестри й відкрив правду своїм родичам, розповівши їм про ситуацію, що склалася. Вони заслуговували на те, щоб знати, на що пішла їхня допомога протягом останніх кількох місяців.