Раніше того дня Валерія насолоджувалася улюбленою випічкою в кафе перед тим, як піти на роботу. Сидячи за сусіднім столиком, вона почула розмову двох друзів про дівчину, яку вони побачили в інтернеті. Вони обговорювали її зовнішність, критикуючи її підборіддя та ніс. Ці коментарі викликали у Валерії спогади з дитинства. Вона пригадала, як мама якось сказала батькові: “Наша Валерія, може, і не красуня, але вона може бути розумною“. Згодом дівчина провела все своє дитинство за книжками, оскільки мати прагнула зробити з неї вундеркінда. Вступивши до коледжу, Валерія зрозуміла, що ніколи не матиме такої грації та жіночності, як її однолітки. Тому вона слідувала настановам матері й присвятила себе старанному навчанню, сподіваючись, що її інтелектом будуть захоплюватися.
Близька подруга Валерії поїхала у відрядження, довіривши їй догляд за своїм котом і квітами. Чоловік подруги часто нехтував поливом рослин і годуванням кота, звідси й прохання. Вийшовши з кафе, Валерія попрямувала до квартири подруги. Там вона потурбувалася про сонного кота і взялася поливати квіти. Загубившись у роздумах, вона згадала улюблену мелодію, наспівуючи, і спонтанно почала танцювати. Несподівано на порозі з’явився чоловік її подруги та його друг Орест. Злякавшись їхньої раптової присутності, Валерія спіткнулася об кота і вдарилася головою, в результаті чого потрапила до лікарні.
Прийшовши до тями, Валерія опинилася на лікарняному ліжку. Лікар заспокоїв її, пояснивши, що у неї розтягнення зв’язок і легкий струс мозку. Поруч з нею на столі лежав помітний букет білих квітів разом з пакетом. Сповнена передчуття, Валерія розгорнула пакунок і побачила там фрукти та свої улюблені тістечка. Спочатку вона подумала, що це від чоловіка її подруги, але була здивована, коли знайшла серед квітів записку, з якої випливало, що подарунок насправді був від Ореста. Він висловив бажання запросити її на побачення, як тільки її випишуть з лікарні. Цей несподіваний жест вселив у Валерії нову впевненість у собі, відновив її віру в себе та свої майбутні починання.