Коли вони зустрілися, їй було двадцять один, а йому двадцять три. Він мріяв про дітей, але вона не хотіла, адже була ще дуже молодою. Дівчина вважала, що спершу треба пожити для себе, а вже згодом ставати батьками. Вони й так жили разом, тож хлопець не став підганяти свою кохану. Але якось дівчина сказала, що вона вагітна. Андрій дуже зрадів цій новині, допоки Валерія не призналася, що планує зробити aб0pт. Хлопця неабияк обурило рішення дівчини, але він усвідомлював, що це батьки намовили її так вчинити.
Андрій не здавався. Він всіляко намагався відмовити від цього свою кохану та її батьків. Це небезпечно, а ще після аборту важко буде завагітніти вдруге. Хлопцеві таки вдалося змінити їх думку. Тільки-от вони вирішили, що після пологів дитину залишать в дитячому будинку. Андрія засмутило таке рішення, але це краще, аніж аборт. Він все ще мав надію, що за дев’ять місяців Валерія зміниться та передумає. Але цього не трапилося.
Після появи хлопчика Валерія кудись зникла. Батьки дівчини також не цікавилися своїм онуком, тож Андрій залишився сам.
Дівчина завжди була залежна від думки батьків, але в Андрія жевріла надія, що вона зміниться та поставить власну сім’ю на перше місце.
Та його надії не справдилися. Валерія разом зі своїми батьками поїхала за кордон. Андрій був неабияк розчарований. У них росте такий чудовий син, а матір його покинула. Він не хотів вірити, що вона змогла так вчинити з власною дитиною.
Наступні п’ять років Андрій виховував сина один. Було нелегко виховувати дитину. Час від часу йому допомагали батьки. Але вони жили далеко та працювали, тож не мали змоги пропонувати свою допомогу постійно. Тоді Андрій вирішив шукати жінку, котра б змогла стати матір’ю для його сина. Однак всі пошуки були даремними.
Згодом чоловік дізнався, що Валерія разом з батьками вернулася в місто. Вже наступного дня вона стояла на порозі його дому та просила вибачення.
Позаду Андрія вибіг маленький хлопчик:
– Тату, що це за тітка?
Андрій попросив сина піти погратися у свою кімнату, той чемно пішов. Він давно б вигнав Валерію, але не хотів скандалу. Вирішив послухати, що ж скаже його колишня дівчина.
Валерія гірко плакала, просила вибачення, Андрій і слухати її не хотів.
– Я подумаю, чи можна вам бачитись. Але не плекай марних надій.
Після того Андрій довго думав, як пояснити синові, хто це. Як розповісти, що це та сама жінка, яка колись покинула хлопчика.
Хіба ж так можна? П’ять років про неї нічого не було чути, а тут прийшла та говорить, як сильно скучала. Це ж вона відмовилася від свого сина, коли той лише народився. Справжні мами так не вчиняють. Як тепер бути? Дати їй шанс та все пробачити чи ні?